ОГЛЯД ЗМІ. «Віталій Кузьмишин: Довіра до суду була б вищою, якби держава працювала на громадянина, а не навпаки»

ВІТАЛІЙ КУЗЬМИШИН: Довіра до суду була б вищою, якби держава працювала на громадянина, а не навпаки

Провина української влади у тому, що задекларований у Конституції принцип - держава має працювати на громадянина, - не виконується. Це підтверджують і реалії судової практики – громадянин працює на державу, на владу, а не навпаки. Ці розбіжності між законодавчими нормами і дійсністю підривають довіру до суду, як до інстанції, що має ставити крапку у спорі. Про це  Укрінформу розповів  член Вищої ради юстиції, голова Вінницького апеляційного адміністративного суду Віталій Кузьмишин.

- Віталію Миколайовичу, у Верховній Раді зареєстровано вже шість законопроектів, мета яких - відновлення довіри до судової влади. Все так погано, що потрібно приймати окремі закони?

- Мова йде про люстраційні закони. Проте, все, що запропоновано авторами, антиконституційно. Зміни, безперечно, потрібні. І є механізми, і досвід. Якщо ми беремо за зразок Європу, як потрібно жити, як мають функціонувати органи державної влади, то слід звернути увагу на Польщу. Тут судова гілка влади відділена від інших - призначення, фінансування. Президент країни проводить церемонію, але він не має права відмовити у призначенні після рекомендації Ради крайової – це як у нас Вища рада юстиції. І якщо суд заявляє, що йому потрібно стільки-то коштів – то Кабмін не має права обмежити фінансування потреб суду. Тому що він – виконавча гілка влади. Отже все, що стосується суду, має бути врегульовано згідно Закону – ніякої постанови чи розпорядження Кабміну. У нас все по-іншому. Ми багато говоримо про незалежність судової гілки влади, але фактично завжди нею хочуть управляти.

- Керовані судді – це вигідно…

- Суддів намагалися підкорити завжди. За всіх президентів та урядів перед призначенням судді проходили співбесіди з чиновниками. Про що можна там говорити? Присягати на вірність? І чи не буде він згодом «вирішувати питання», якщо йому перетелефонує хтось із чиновників із АП чи Секретаріату? Такий собі іспит на лояльність. То ж чи відчуватиме себе незалежним суддя, який пройшов через всю цю процедуру?

Та ж ситуація і з постійними утисками при фінансуванні. Кошторис розробляється відповідно до повноцінної роботи суду, а тобі фактично залишають лише 20%. А чи буде людина сприймати суд як незалежний, авторитетний, якщо стан приміщення суду вкрай поганий? Не буде.

Недовіра до суду формується і тоді, коли не виконуються рішення. І коли на формування негативного іміджу «працюють» політики, чиновники, журналісти… Не замислюючись над наслідками, ми підриваємо авторитет держави, державної влади, адже не можна відокремити одну гілку влади від іншої.

- Преса не поширювала б негатив про суддів, якби вони не давали привід. До того ж, судді не звертаються за спростуванням цієї інформації. То ж можливо судовій гілці влади варто стати більш прискіпливою до формування своїх рядів?

- Згоден. Як правило, сьогодні інформація, якщо з’являться у ЗМІ, то вона об’єктивна. Я член Вищої ради юстиції і багато фактів із преси, за якими ми проводили перевірки, підтверджувались. Є й інша сторона медалі – замовні статті та судові рішення, замовлене подолання політичного конкурента. Слід виходити із фази замовлень і матимемо інше суспільство. Ми живемо у час політтехнологій. Вони запроваджуються людьми, які, звичайно, мають гроші. Відпрацьовується система, як впливати на свідомість мас. На мій погляд, слід виробити єдину державну політику, побудувати ідеологію. Починати із загальної культури, яка потім переросте у правову, юридичну культуру. І розпочати з виконання законів. Бо навіть Конституція України, де йдеться про те, що держава має працювати на потреби громадянина, в наших реаліях виконується із точністю до навпаки! Візьмемо для прикладу адміністративні справи. З однієї сторони –  суб’єкт - фізична або юридична особа, з іншої – орган влади. Вважаю, що сторони у справі з самого початку знаходяться не в рівних умовах. Тому що суб’єкт владних повноважень вже має перевагу. По-перше, на нього працює цілий апарат, по-друге, він має юридичне супроводження. А людина - одна проти державної машини.

- Але ж, згідно зі статистикою роботи Вашого суду,  80% таких справ вирішується на користь громадян…

- Так, оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод громадянина від неправомірних дій суб’єкта владних повноважень. Наразі суди перевантажені справами, що пов’язані із соціальними виплатами, оскарженням дій фіскальних органів.

- Чому так?

- Така адміністративна політика виконавчої гілки влади. Ми працюємо на Вінниччині із 2007 року. Спочатку було створено окружний суд, згодом, апеляційний. Як тільки ми відкрились – одразу було зареєстровано біля 40 тисяч справ. І я не пам’ятаю жодного року, коли б ці справи не надходили. Тобто, Президенти змінюються, Уряди змінюються, депутати Верховної Ради переобираються, а порушення прав громадян залишаються. І навіть після позитивних для людей рішень судів, вони будуть чекати виплат роками. Влада мотивує це відсутністю коштів у бюджеті, натомість невиконання рішень судів підриває авторитет суду. Завантажили суди справами, людина чекає роками розгляду справи – в неї вже формується недовіра. А з точки зору політтехнології – влада з себе зняла відповідальність і перекинула її на суди. Далі громадянин звертається до Європейського суду з прав людини. До речі, справ, щодо невиконання рішень наших національних судів там близько 70%. А це вже удар по міжнародному іміджу і привід для політиків говорити, що все у судах погано та підривати довіру до судової гілки влади. Рішення судів правильні, але вони не виконуються, ігноруються, їм дається публічна оцінка і від цього у людей змінюється сприйняття. Тож коли ми перейдемо від пережитків соцреалізму, коли у державі панував державоцентризм, до людиноцентризму – відчуємо зміни. Це задекларовано в усіх українських законах, але чомусь не працює.

- Як «запустити» механізм, щоб спрацювало?

- Уявіть: Верховна Рада приймає закони, а ми їх не виконуємо, судова гілка влади приймає рішення, а ми їх не виконуємо. Кабмін, як орган виконавчої гілки влади, відповідно до тих законів, формує державну політику, а їх ніхто не виконує... Що ж робити? Певен, що всі гілки влади мають запрацювати на взаємоповазі один до одного і на високій толерантності. Тобто, виконувати рішення одне одного. Коли ми це зробимо, коли одна гілка влади перестане домінувати над іншою, в неї не буде бажання узурпувати владу в цілому. Тоді ми зможемо жити в правовій державі.

- Ще одна вітчизняна проблематика – велика кількість інтернет-ресурсів, які не обтяжують себе офіційною реєстрацію, але позиціонуються як інформаційні ресурси. Саме там чи не найбільше з’являється компромату, їх використовують для поширення недостовірної інформації і замовних матеріалів. Як представник судової влади, яке рішення б запропонували?

- Еволюція все розставить на свої місця. Наразі такий викид негативу суспільству потрібен для самоочищення. Подібні сайти – ілюстрація недоліків роботи системи влади. Не буде корупції – не буде приводів для появи таких сайтів і такої інформації. Але повторюся, не можна в усьому звинувачувати лише одних суддів. У суді є позивач і є відповідач. І коли одна із сторін усвідомлює, що не права, конфлікт має вирішуватись за обопільною згодою. Інтриги, необ’єктивність, перекручення ситуації і є приводом для подальшого негативу.

- Ви готові відкрити двері ВААС для громадської експертизи на чесність та прозорість роботи суду?

- Ми так працюємо із самого початку діяльності. У 2008 році фахівці USAID провели перше анкетування відвідувачів суду. Отримана інформація була дуже корисна. Наприклад, ми дізнались, що до суду важко додзвонитись і ввели багатоканальну лінію. Розпочали наповнювати наш сайт інформацією, яку просили користувачі. Щотижня розміщуємо інформацію про розглянуті справи і судові рішення. Зараз розробили анкету на сайті і кожен відвідувач може у відповідних полях висловити все, що йому подобається чи не подобається. За результатами опитування, наш суд має довіру близько 70%. І ще 25% людей відзначили, що швидше нам довіряють, ніж ні. Все що ми робили і робимо у суді – для громадян.

- Медіація попитом користується?

- На жаль, ні. І саме тому, що людина йде на медіацію, а суб’єкт владних повноважень -  ні.

- Електронний розподіл справ – ще один об’єкт критики громадян, які запевняють, що і тут можна сфальсифікувати результат. Чи це не привід пройти ще одну незалежну експертизу?

- У нас, до речі, така перевірка нещодавно завершилась. На замовлення Ради суддів адміністративних судів приїхали працівники ІТ-компанії, підключились до внутрішньої системи діловодства і … не знайшли порушень. Цей електронний сервіс – досить дорого обходиться державі. Поляки та німці, що побували у нас, відзначали, що ми певне заможна держава, якщо можемо собі дозволити таку систему. Зекономити ми могли б, прописавши у законі, що справи розподіляються у алфавітному порядку і все. І кожна наступна справа передавалася б по колу.

-  Чи здатна Вища рада юстиції «очистити» суддівський корпус від корупціонерів у мантіях?

- Є механізм притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналізуємо скарги, судові рішення. Є чимало рішень суддів вищої інстанції, яким відмінено неправомірні рішення суддів, де закон порушено умисно і з мотивувальної частини зрозуміло, що суддя явно виніс не те рішення. Щодо звільнення таких суддів за порушення присяги ми неодноразово звертались і до Президента, і до ВРУ.