Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відновлення довіри — одне з питань, яке обговорюватимуть на позачерговому ХІІ з’їзді суддів України. Напевне, сьогодні немає більш актуального питання. Проблема лише в тому, як досягти бажаного результату. Нині триває підготовка плану відновлення довіри, тож будь-які конструктивні пропозиції будуть доречними. Є кілька заходів, які не потребують унесення змін до законодавства й, на мою думку, приведуть до підвищення рівня довіри до суду.
Удосконалення інформаційної політики
З-поміж усіх державних органів найменше інформації населення має про суд. В очах громадськості це якась закрита система, котра дає дуже обмежені відомості про те, що відбувається всередині. Тільки на рівні вищих спеціалізованих та Верховного судів повноцінно працюють офіційні сайти. Веб-сторінки інших судів створені на базі порталу «Судова влада України» і містять стандартизовану статистичну інформацію. Новини, якщо і є, мають загальний
характер і часто не стосуються діяльності конкретного суду (зміни законодавства, суспільно-політичні події тощо).
Громадяни не помічають позитивної роботи судів, відповідно, не відчувають його захисної функції. Тому першочерговим завданням є подолання інформаційного вакууму навколо суду. Потрібно сповіщати населення про діяльність суду, насамперед про його ефективну роботу, про зміни до законодавства, що стосуються громадян, зміни процедури розгляду справ та інші актуальні проблеми.
Місцеві суди можуть робити це через районні ЗМІ. Впевнений, що редакції зацікавлені в такій співпраці.
Окремі судові установи представлені в соціальних мережах. Це правильно. Проте якість та обсяг інформації слід визнати незадовільними. Судам потрібно визначитись, які відомості подавати, а які — ні, виробити стандарти роботи в соціальних мережах.
Доцільно розвивати власні судові ЗМІ, щоб не бути залежними від інформаційної блокади, насамперед електронні. Усі тексти таких видань, як «Вісник Верховного Суду України», «Вісник адміністративного судочинства» тощо, мають розміщуватися на офіційних сайтах для загального доступу.
Заходи:
• рекомендувати кожному суду публікувати щомісяця в місцевих ЗМІ принаймні одну статтю та одне повідомлення;
• стежити за оновленням сайтів;
• визначитися з присутністю судів у соціальних
мережах та стандартами інформаційної діяльності;
• стимулювати розвиток судової журналістики.
Забезпечення відкритості діяльності суду
Будь-яка особа у визначеному процесуальному порядку повинна мати реальну можливість відвідати будь-яке засідання суду. На цьому потрібно постійно наголошувати, щоб населення знало. У вигляді принципу гласності зазначена вимога наявна в усіх процесуальних кодексах. «Юридична» відкритість суду може стати однією з найбільших його переваг, на відміну від правоохоронних органів, які обмежені необхідністю додержання таємниці слідства.
Суди повинні сприяти ЗМІ та журналістам у висвітленні своєї діяльності. На запит журналістів давати інтерв’ю та коментарі, анонсувати засідання в резонансних та важливих для суспільства справах, створювати умови для розміщення технічного обладнання, апаратури тощо.
Коментарі щодо питань, які турбують громадськість, повинні давати не лише спеціально уповноважені працівники апарату, а й судді. Адже саме вони є носіями судової влади. На мій погляд, ця функція належить голові або його заступнику й охоплюється представницькими повноваженнями.
Будь-яку інформацію слід надавати швидко та в повному обсязі. Суд має працювати в режимі відкритих дверей щодня.
Заходи:
• вчасно вивішувати списки справ, що
розглядаються;
• анонсувати на сайті розгляд резонансних та актуальних справ;
• готувати та поширювати прес-релізи за наслідками розгляду резонансних справ;
• покласти обов’язки щодо зв’язків із пресою та громадськістю на керівника апарату;
• на рівні апеляційних судів заповнити вакансію прес-секретаря.
Правова пропаганда й освіта
Суди повинні сприяти підвищенню правової культури та обізнаності громадян. Цю діяльність можна координувати з обласними та районними управліннями юстиції, які мають виконувати таку ж роботу. У них є спеціальні підрозділи — сектори правової роботи, правової освіти.
Правова освіта — це частина загальної інформаційної політики суду. Треба йди в заклади освіти, у школи, щоб громадяни змалку не боялися суду й вірили: «Суд — це справедливість!».
Заходи:
• роз’яснювати, коли можна звернутися до суду і як це зробити процесуально правильно (Не потрібно покладатися лише на органи, що надають безоплатну правову допомогу, адже не завжди особа може скористатися їхніми послугами. У ч.3 ст.105 КАС передбачено, що на прохання позивача службовцем апарату може бути надана допомога в оформленні позовної заяви. Цю норму потрібно наповнити реальним змістом.);
• роз’яснювати алгоритми правової реакції на стандартні життєві ситуації: «що робити, якщо…»;
• видавати допоміжну літературу (брошури, буклети);
• організовувати відвідування судів для старшокласників та студентів;
• проводити конкурси для заохочення дитячої творчості та досліджень на суддівську тематику.
Розвиток взаємодії з правоохоронними органами
У правовій системі суд — найвища ланка, де право стає індивідуалізованим, де найбільш помітні його недоліки. Суд найбільше знає про недоліки законодавства й першим відчуває потребу в змінах.
Одначе суд не існує сам по собі. Так чи інакше, але він взаємодіє з адвокатами, прокурорами, міліціонерами. Часто ці особи розуміють право інакше, ніж суди. Відсутність обміну інформацією щодо неоднозначних положень чинних актів часто призводить до порушень законодавства й позначається на громадянах. У цій ситуації крайнім виявляється суд.
Суди повинні покращити взаємодію, передусім інформаційну та організаційну, з правоохоронними органами та правозахисниками, які є містком між судом і громадянами.
Досвід проведення таких заходів у Львівському окружному адміністративному суді (http://pravo.ua/News.php?id=0041356) доводить їх ефективність і позитивно впливає на
сприйняття й оцінку діяльності установи.
Заходи:
• ініціювати та провести безкоштовні навчання (конференції, семінари) для правозахисників з актуальних проблем судової практики (у Верховному Суді — раз на квартал, в апеляційному — двічі на рік); залучати викладачів Національної школи суддів;
• відпрацювати алгоритм роботи зі зверненнями правоохоронних органів та місцевих судів щодо виявлених недоліків законодавства, у тому числі через опрацювання членами науково-консультативних рад.
Розвиток взаємодії з наукою
При кожному вищому спеціалізованому та Верховному судах діють науково-консультативні ради, покликані надавати висновки з питань, що потребують наукового (теоретичного) опрацювання. Однак потенціал цих рад використовується недостатньо.
Члени НКР могли б узяти на себе функцію попереднього опрацювання проблемних аспектів правозастосування. Їх позиція не є офіційною позицією суду, але береться до уваги при підготовці постанов пленумів.
Висновки членів НКР доцільно оприлюднювати на сайтах відповідних судів. Це сприятиме підвищенню рівня взаємодії науки та практики, даватиме матеріал для правозахисної діяльності та допомагатиме суддям місцевих судів. До речі, відповідне рішення вже прийнято Вищим адміністративним судом.
Доцільно розглянути питання про координацію наукових досліджень, що проводяться за
державний рахунок і стосуються судової тематики, з Верховним Судом, з тим щоб теми були дійсно актуальними та значущими. Автореферати дисертацій із суддівської проблематики слід направляти до НШС та апеляційних судів, де здобутки дисертантів мають найбільший шанс бути застосованими практично. Потрібно обговорювати результати наукових досліджень із суддями під час професійної підготовки.
Заходи:
• внести відповідні зміни до положення про НКР;
• звернутися до Академії правових наук, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького та юридичних вузів із проханням включити до списку розсилки авторефератів апеляційні суди та НШС.
Відкритість призначення та обрання
Призначення й обрання суддів має відбуватися відкрито для громадськості. На даний час ця функція частково реалізована, оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів публікує інформацію про підготовку матеріалів про обрання суддів безстроково або про їх переведення. Проте перші призначення до місцевих судів залишаються поза громадським контролем. Люди часто не знають нічого про кандидата, який іде до них у суд. Потрібно публікувати біографію та декларацію кандидата на посаду судді з моменту оголошення конкурсу на вакансії.
Необхідно нарешті розробити механізм переходу суддів на вищу посаду, центральним елементом якого має бути конкурс. Усі кандидати повинні бути відомі. Громади мають
право обговорювати кандидатів та висловлювати свої думки. Усі факти, висловлені під час такого обговорення, мусить брати до уваги ВККС під час прийняття рішення про рекомендацію до обрання. Водночас Верховна Рада, Президент не повинні перевіряти ці факти повторно.
Заходи:
• публікувати на сайтах ВККС та ВРЮ біографії та декларації кандидатів на посади суддів;
• затвердити Порядок обрання суддів апеляційних, вищих спеціалізованих та Верховного судів.
Неприпустимість звинувачення в корупції без конкретних фактів
Ми є свідками непоодиноких випадків, коли народні депутати, урядовці без наведення фактичних обставин та імен звинувачують суддів у неналежному виконанні своїх обов’язків, у корупції, продажності, заангажованості, формуючи в такий спосіб негативне ставлення громадян до судової системи.
Люди схильні вірити засобам масової інформації. Коли звинувачення на адресу судів лунають із телеканалів та газетних шпальт, люди сприймають їх як доведений факт. Як наслідок, у громадян, котрі не стикаються з вітчизняною Фемідою, склався стереотип про суд як ворожу до них інституцію, де годі шукати правди. У той же час серед людей, які мають власний досвід звернення до суду, відсоток тих, хто не довіряє Феміді, значно менший.
Недовіра до суду — це результат багаторічних
публічних звинувачень, на які суди не відповідають. Мовчання, відсутність спростувань не йдуть на користь репутації суду в громадській думці.
Водночас, якщо особі, яка виконує публічні функції, стало відомо про злочин судді, вона повинна повідомити про це правоохоронні органи. В іншому випадку може йтися про приховування злочину (ст.396 КК).
На кожний факт обмовлення суду чи судді потрібно реагувати та вимагати, щоб особа, яка публічно поширила таку інформацію, довела свої звинувачення або публічно вибачилася. Треба, щоб публічні особи остерігалися зачіпати суд і суддів без підстав.
Заходи:
• ініціювати внесення змін до стандартів журналістської професії (головна ідея: не можна звинувачувати суддів, не наводячи імен та фактів, це має стати моветоном);
• за результатами моніторингу преси та телебачення прес-служби вищих спеціалізованих та Верховного судів обов’язково повинні реагувати на безпідставні закиди щодо суду, потрібно направляти звернення до прокурора про перевірку і до ЗМІ щодо загроз незалежності судової влади через поширення недостовірної інформації про діяльність суду (судді);
• повідомляти про такі факти прокурора та вимагати допиту особи, яка стверджує про суддівську корупцію; оприлюднювати результати таких прокурорських перевірок (усе це має робити прес-служба суду).
Зміна ставлення до людей
Жодні заходи не дадуть результатів, якщо судді у своїй щоденній роботі не змінять ставлення до людей. Громадяни не вірять тим, хто їх зневажає. «Не зневажайте людей!» — найважливіше, мабуть, що треба зрозуміти кожному. Люди можуть пробачити помилки, порушення строків та ще багато чого, але ніколи не пробачать зневаги до себе.
Сучасний суд — це не тільки судочинство, а й зручності. Суд повинен мати елементи сервісу: вільний доступ до громадських місць, місця для ознайомлення зі справою, можливість фотокопіювання документів, отримання консультації з питань форми процесуального документа, наявність достатньої кількості крісел для очікування тощо.
Заходи:
• провести додаткову інформаційно-роз’яснювальну роботу із суддями, працівниками апарату щодо етики спілкування з відвідувачами;
• розмістити інформацію про порядок зняття копій з документів на стенді;
• реагувати на небезпідставні скарги дисциплінарними стягненнями з метою припинення неподобств та їх профілактики.
Посилення гарантій незалежності
Основна причина недовіри до суду — невіра в його незалежність. Гроші та влада — ось два важелі впливу на суд у суспільній свідомості.
Найважливіше — убезпечити суд від впливу. Спроба вплинути на судове рішення — злочин.
Однак ці злочини є латентними. Немає методики чи алгоритму, який би визначав, як має діяти суддя, на котрого намагаються вплинути: повідомляти СБУ, прокурора, голову суду, заявляти самовідвід, збирати прес-конференцію. Суддя опиняється сам на сам з такою ситуацією.
Відновлення довіри передбачає унеможливлення будь-якого впливу не лише теоретично, а й практично. Що тут можна зробити?
Будь-яку спробу обговорити із суддею (усно, письмово, по телефону, з використанням засобів електронної комунікації) справу, що перебуває в його провадженні, слід уважати протиправною. Це втручання в діяльність судді з метою завадити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення (ст.376 Кримінального кодексу). Це спосіб вплинути на незалежність суду. Про таку спробу суддя повинен повідомити голову суду та прокурора.
Суддя не може мовчати. Якщо змовчав, значить, вплив відбувся.
Адвокати та сторони повинні остерігатися спілкуватись із суддями у справі. Сам факт такої зустрічі має вважатися як мінімум етичним правопорушенням, незалежно від того, про що йшлося в розмові.
Заходи:
• провести додаткову інформаційно-роз’яснювальну роботу із суддями, працівниками апарату щодо етики відносин зі сторонами та представниками;
• розробити методичні рекомендації щодо
протидії впливу на суддів;
• інформувати Національну асоціацію адвокатів та правозахисні організації про неприпустимість впливу на суд у будь-якій формі.
***
Певною мірою ця робота вже ведеться. Державна судова адміністрація, вищі спеціалізовані та Верховний суди тривалий час працюють над комунікативною стратегією розвитку судової системи. Але настав час її переглянути, оцінити, зробити, можливо, певні кадрові висновки, розставити акценти відповідно до вимог часу та суспільних очікувань. Суд не може існувати поза реальним життям.
Впевнений: реалізація цих пропозицій позитивно вплине на процес відновлення суспільної довіри до суду.
_03_03.png)
