ОГЛЯД ЗМІ. «Чи будуть мати наслідки рішення ТСК для суддів?»

Видання: «Юридична Газета»
Номер видання: №24-25 (418-419)

Автор: Єгор Желтухін

24 вересня відбулося друге засідання Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Хоча по суті це було перше засідання, пов’язане безпосередньо з розглядом скарг. Відкриваючи засідання, голова Комісії Володимир Мойсик про це й повідомив: «На сьогоднішнє засідання (зазначу, що воно є першим по безпосередній перевірці суддів загальної юрисдикції) винесено 4 питання про перевірку суддів». Однак жоден з суддів, відносно яких здійснювалися перевірки, на засідання не з’явився. Власне, як і частина скаржників. На відміну від представників ЗМІ, для яких робота Комісії, вочевидь, є цікавою і важливою.

Зазначимо, що неявка представників Феміди та деяких скаржників жодним чином не вплинула на прийняття ТСК рішень – члени Комісії таки оголосили перші висновки щодо перевірок дій суддів, які забороняли мирні акції протесту в період з 21 листопада 2013 до 11 квітня 2014 р. За результатами розгляду питань порядку денного Комісією було ухвалено висновки про порушення присяги стосовно 6 суддів. ТСК прийняла рішення про передачу цих висновків до Вищої ради юстиції для прийняття рішення щодо подальшої долі цих суддів.

Справа 1: Перестарався?

Розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України Олега Бачуна та народного депутата України Оксани Продан,члени Комісії констатували порушення присяги у діях судді Шевченківського районного суду Києва Дмитра Кравця.

Як повідомив під час засідання доповідач по справі, суддя Верховного Суду України у відставці Володимир Мойсик, скарга стосувалася рішень судді щодо захоплення учасниками масових акцій протесту у грудні 2013 р. будівлі Київської міської державної адміністрації.

«У ході вивчення матеріалів справи щодо перевірки дій судді встановлено, що 1 грудня 2013 р., вже після розгону студентського Майдану та захоплення Київської міської адміністрації 3 народні депутати звернулися до КМДА з проханням проводити прийом громадян безпосередньо у приміщенні мерії, – виклав подробиці справи В. Мойсик. – КМДА та Київська міська рада звернулися до Шевченківського районного суду Києва з позовом, у якому просили визнати відсутнім право народних депутатів України приймати громадян у приміщенні КМДА. В заяві вони просили забезпечити позов шляхом заборони народним депутатам України, а також будь-кому іншому збиратися на збори у приміщенні КМДА за адресою Хрещатик, 36. Попри те, що у позові йшлося лише про право народних обранців перебувати у приміщенні КМДА, суддя виніс ухвалу про забезпечення позову».

При цьому перевіркою встановлено, що рішення про відкриття провадження та ухвала про забезпечення позову винесені суддею в нічний час. А остаточне рішення у цій справі апеляційним судом Києва було постановлене лише 15 березня 2014 р.

Справа 2: Під варту без розмов!

Члени ТСК також розглянули заяви адвокатів Костюченко Н. О. та Погосяна В. Е. і ухвалили висновок про наявність ознак порушення присяги у діях судді Бабушкінського районного суду Дніпропетровська Миколи Бібіка, який не з’явився на засідання через хворобу.

За словами доповідача по справі, заступника голови Комісії, адвоката Маркіяна Галабали, мова йшла про грубі порушення закону, міжнародних правових актів та практики Європейського суду з прав людини під час постановлення суддею ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо низки осіб, які 26 січня 2014 р. були присутні на мирних акціях протесту в центральній частині Дніпропетровська.

«Під час перевірки було встановлено, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ґрунтувалися виключно на свідченнях працівників міліції або їх рапортах. При цьому тексти показань абсолютно збігаються, тобто писалися під кальку, і є обґрунтована підозра, що окремі показання свідків були сфальсифіковані», – розповів М. Галабала. Він відзначив, що суддею не було надано оцінки тому факту, що слідчі дії у даному кримінальному провадженні здійснювалися слідчими, які не включені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто особами, не уповноваженими на проведення досудового розслідування, хоча це ставить під сумнів допустимість доказів у справі. Встановлено також, що суддею, всупереч вимогам ст.206 КПК, було проігноровано скарги затриманих на заподіяння їм працівниками міліції тілесних ушкоджень.

За словами М. Галабали, вказані судові засідання відбувалися не в робочий час, встановлений правилами трудового розпорядку, та у закритому режимі. «Є докази недопущення до зали суду суддею сторонніх осіб з тих мотивів, що нібито в матеріалах кримінального провадження є документи під грифом «для службового користування». Це є порушенням ст.27 Кримінального процесуального кодексу про гласність кримінального процесу та ст.11 Кодексу суддівської етики», – відзначив доповідач, звернувши увагу і на те, що суспільна небезпечність затриманих осіб здається сумнівною через їх вік та хвороби. Та найприкрішою обставиною, виявленою під час перевірки, є неетична поведінка судді, про що свідчить запис судового засідання.

Справа 3: Розбиратись немає часу?

Розглянувши заяви громадянки Паньківської Г. Г., члени Тимчасової спеціальної комісії також ухвалили висновок про ознаки порушення присяги – цього разу у діях судді Шевченківського районного суду Києва Наталії Сіромашенко (вона, до речі, також не з’явилася на засідання через хворобу).
Доповідав у цій справічлен Комісії, суддя Верховного Суду України у відставці Станіслав Щотка. За його словами, у скарзі йшлося про недотримання суддею норм законодавства України при постановленні рішення суду від 6 лютого 2014 р. про притягнення заявника до адміністративної відповідальності.
У ході перевірки було з’ясовано, що рішенням судді, яке ґрунтувалося на змісті протоколу інспектора ДАІ про адміністративне правопорушення, складеного через відмову водія автомобіля, який належить заявнику, зупинитися на вул. Богатирській, 3, та рапорту працівника міліції, заявника було притягнуто до адміністративної відповідальності та позбавлено права керувати будь-яким транспортним засобом попри те, що він не має посвідчення водія. Заявниця зазначила, що суддя не встановила істотні обставини справи і винесла судові рішення на підставі сфальсифікованого протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівників міліції. До того ж, засідання відбулося без належного повідомлення особи, яка притягалася до відповідальності. Вказані обставини були підтверджені у ході перевірки.

Справа 4: Ми – як усі!

Тимчасова спеціальна комісія також розглянула заяву Середи М. Л. про проведення перевірки судді окружного адміністративного суду Києва Богдана Саніна та суддів Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Лічевецького і Володимира Мельничука та спільну заяву пана Середи та Бєлова О. О. про проведення перевірки суддів КААС Лічевецького, Мельничука та Вікторії Мацедонської. Як відзначив доповідач, суддя Мацедонська попросила розглядати заяву без її участі, а судді Лічевицький та Мельничук письмово звернулися із проханням відкласти розгляд справи, оскільки не ознайомилися з її матеріалами.

Розглянута скарга стосується заборони мирних зібрань (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) з 1 грудня 2013 по 07 січня 2014 у Києві по вулицях Банковій, Грушевського, Богомольця, на Європейській площі, Майдані Незалежності, у парку «Хрещатий», встановленої відповідно до постанови Окружного адміністративного суду Києва від 30 листопада 2013 р. за позовом КМДА до Київської міської організації політичної партії ВО «Батьківщина», Чемериса В. В., Закревської Є. О., Лебедь М. О., Каменєва М. В., депутатської фракції Політична партія «УДАР».

Названа постанова обґрунтована наявністю в матеріалах справи інформації про існування закликів учасників Майдану до виходу громадян на масові заходи та революції і повалення правлячого режиму, а також до використання димових шашок. 23 січня 2014 р. колегія суддів КААС у складі головуючого судді Лічевецького І. О., суддів Мельничука В. П., Мацедонської В. Е. постановила ухвалу, якою постанову Окружного адміністративного суду Києва від 30 листопада 2013 р. залишено без змін.

Доповідач повідомив, що суддя Мацедонська В. Е. не погодилась із ухвалою 23 січня 2014 р. та висловила окрему думку, у зв’язку з чим Тимчасова спеціальна комісія припинила провадження щодо неї.

За інформацією Комісії, 17 квітня 2014 р. Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні позовних вимог Київської міської державної адміністрації, мотивуючи своє рішення, зокрема, ст.11 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право кожного на свободу мирних зібрань, здійснення яких не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Утім судді, щодо яких проводилась перевірка, у своїх поясненнях наголошували, що проблема вирішення українськими судами адміністративних справ щодо заборони мирних зібрань викликана, передусім, тим, що на законодавчому рівні досі залишається неврегульованим порядок проведення мирних зібрань. Суддя Санін Б. В. у своїх поясненнях акцентував увагу на тому, що подібне твердження міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України», та вказав, що розглядав справу з урахуванням практики, що склалася в адміністративних судах, зокрема у Вищому адміністративному суді України станом на день прийняття постанови. Крім того, суддя зазначив, що постанова суду від 30 листопада 2013 р. обмежувала право на мирне зібрання учасників лише у визначеній частині Києва та не перешкоджала проведенню таких мирних акцій у інших заявлених організаторами у повідомленнях місцях.

Залишаючи постанову Окружного адміністративного суду Києва без змін, а апеляційні скарги без задоволення, судді Київського апеляційного адміністративного суду Мельничук В. П. та Лічевецький І. О. також письмово пояснили, що керувалися тим, що спеціального закону, який регулював би суспільні відносини у сфері мирних зібрань, законодавство України не містить.

За результатами розгляду вказаного питання Тимчасова спеціальна комісія ухвалила висновок про наявність ознак порушення присяги в діях судді окружного адміністративного суду Києва Саніна Б. В., суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І. О. та Мельничука В. П.

А чи не марна праця?

Відповідно до ст.7 Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалила обґрунтовані висновки щодо наявності у діях суддів ознак порушення присяги. Відповідно до ст.6.9.2, 6.9.3 регламенту ТСК, на засіданні за результатами голосування головуючий оголошує лише резолютивну частину рішення. Самі ж рішення Комісії протягом 7 днів після ухвалення будуть оприлюднені на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції.

Далі висновки ТСК разом із матеріалами перевірки направляються Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття рішень щодо суддів у строк не більше 3 місяців у порядку, визначеному законом. Нагадаємо, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов’язковим для розгляду Вищою радою юстиції. Суддя має право на оскарження рішення ВРЮ в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Втім, незважаючи на копітку працю членів ТСК, вірогідність того, що судді, за результатами перевірки яких Комісія зробила негативні висновки, будуть притягнені до відповідальності, невисока. Хоча б тому, що Вища рада юстиції зараз не працює, і коли вона відновить свою роботу, невідомо. Та по великому рахунку, все залежатиме від нового складу ВРЮ та від результатів виборів до Верховної Ради України, яка приймає рішення про звільнення суддів на підставі подання ВРЮ.