Ярослав Романюк: «Утвердження європейської моделі судочинства та верховенство права — пріоритети судової реформи та відновлення суспільної довіри до судів»

Видання: "Голос України"

Номер видання: № 192
«Голос України»:

— Ярославе Михайловичу, на вашу думку, чи сприятиме прийнятий 16 вересня 2014 року Закон «Про очищення влади» оновленню судової системи та поверненню довіри до судів?

Я. Романюк: — Про критично низький рівень довіри до судів говорять уже досить давно, навіть Президент у виступі 25 вересня 2014 року на з’їзді суддів озвучив дані, що судовій системі довіряють лише 7 відсотків громадян. Не буду заперечувати: проблема є, стоїть гостро й потребує розв’язання. Прикро, але судовій системі, як, власне, і будь-якій іншій, притаманна недосконалість, трапляються серед суддів і негідні цього високого звання представники професії. Позбавлятися таких суб’єктів вкрай необхідно. Незалежний суд, якому довіряють, — демократична цінність, що рівною мірою важлива для держави, суспільства, для кожного окремого громадянина. Людина не буде впевнена у справедливості правосуддя у своїй справі, якщо не довіряє тій особі, яка здійснює судочинство.

Питанню суспільної довіри до суду приділяють значну увагу міжнародні європейські інституції. Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку №1 (2001) наголошує, що «судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано (п. 12)».

Закон «Про очищення влади» стосується всього апарату державної влади, а не тільки судової, і він повинен бути виконаний. Цього очікує і потребує громадськість, у тому числі щоб розвіяти сумніви, чи варто довіряти судовій владі. Проте я все-таки переконаний, що судова система здатна до самоочищення та не потребує застосування каральних інструментів з боку інших гілок влади.

«Голос України»:

— Вважаєте, що самоочищення судової влади можливе без зовнішнього втручання?

Я. Романюк: — Так, і судова влада вже нині демонструє прагнення до відновлення довіри суспільства. Після набрання чинності Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» Верховний Суд України перший виконав його приписи та призначив членів Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції за своєю квотою. За час роботи Комісія перевірила майже 600 звернень щодо суддів, а на засіданні 24 вересня 2014 року ухвалила для передачі до Вищої ради юстиції висновки про порушення присяги стосовно 6 суддів, які ухвалювали рішення щодо учасників масових акцій протестів. Зауважу, що Комісія нині працює у складі 9 осіб, більшість з яких (5) — судді. Поведінка суддів—членів Комісії демонструє здатність судової системи до самоочищення, вони непохитні при вирішенні долі своїх колег у питанні додержання присяги.

Європейські стандарти закликають до того, що рішення про дисциплінарну відповідальність суддів повинен приймати орган, незалежний від виконавчої чи законодавчої влади, більшість або значну частину якого мають становити судді, обрані їх колегами (Європейська хартія про статус суддів 1998 року, Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи CM/REC (2010) 12 щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки), а в Україні ключову роль у вирішенні питання про притягнення суддів усіх рівнів до відповідальності відіграють два органи в системі судоустрою — Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

25—26 вересня 2014 року проходив скликаний та проведений за новими правилами XІІ позачерговий з’їзд суддів України, на якому суддівський корпус представляли величезна кількість суддів, демократично обраних своїми колегами. Делегати виконали важливу місію — обрали за квотою суддів нових членів ВРЮ та ВККСУ.

Обрані судді не тільки одержали підтримку більшості своїх колег, присутніх на з’їзді, а й не викликали зауважень із боку громадськості. Найближчим часом ВРЮ та ВККСУ запрацюють у новому складі, до персоналій якого суспільство не має нарікань, і процес очищення суддівського корпусу продовжиться.

Проте нині держава та суспільство мають шанс не лише позбавитися окремих недобросовісних суддів. Україна проголосила курс на реформування судової системи на виконання зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Це значить, що ми одержали також шанс позбутися структурних, а не лише персональних, недоліків у діяльності судів.