"Чому в Україні забуксувала люстрація суддів?"

DW: Пане Мойсику, очолювана вами Комісія за час роботи отримала понад 1300 заяв громадян, здійснила 88 перевірок суддів і щодо десяти з них спрямувала матеріали до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Які ж проблеми мала більшість заяв від людей, що Комісія не взяла їх до уваги?

Володимир Мойсик: Річ у тому, що в законі чітко визначено, кого з суддів і за яке винесене ними рішення ми маємо право піддати перевірці. Тільки 88 заяв з тих понад 1300, які надійшли, потрапляли під компетенцію Комісії. В інших скаргах на суддів йшла мова про винесення, на думку скаржників, незаконних рішень по цивільних, господарських справах, майнових чи податкових спорах тощо.

Законом про відновлення довіри до судової влади визначено лише чотири категорії суддів, яких ми можемо перевіряти: ті, які ухвалювали рішення щодо майданівців та автомайданівців (учасників протестів у листопаді 2013 - лютому 2014. - Ред.), по тих, які розглядали політичні справи, тобто піддали покаранню Юлію Тимошенко та членів її уряду, а також суддів, які позбавили трьох народних депутатів України депутатських мандатів після складення ними присяги. Ось, власне, і вся наша "підсудність". Окремим рядком винесена ще категорія справ, у яких Європейський суд з прав людини встановив, що українські судді, ухвалюючи рішення, порушили Європейську конвенцію з прав людини, що зафіксовано у рішенні цього Суду.

До речі, а Комісія ще приймає заяви про проведення перевірки суддів? Адже її робота розпочалась у липні і, за законом, триватиме один рік.

До 12 грудня Комісія ще здійснює прийняття заяв від громадян і юридичних осіб. Тобто скарги на дії тих категорій суддів, які визначені законом про відновлення довіри до судової влади, прийматимуться ще близько трьох тижнів.

Комісія приймає від громадян та організацій заяви на перевірку суддів, але саме зараз не може її здійснювати. Робота комісії заблокована? З яких причин?

На правду, зараз Комісія не знає, чи має право на існування взагалі. І проблем нашій Комісії, зокрема, наробив ухвалений у вересні закон "Про очищення влади". Відповідно до нього "люстраційні" матеріали по суддях тепер мають розглядатись головами судів, а не Комісією. У новому законі, який ще називають "великим люстраційним законом", наша Комісія не згадується взагалі. Тому фактично у нашій компетенції залишилась лише перевірка матеріалів щодо суддів, які свого часу судили Юлію Тимошенко та членів її уряду, а також позбавляли мандатів народних депутатів. Якщо від них надійдуть заяви, то ми будемо по них працювати.

Тобто, ви щойно сказали, що ні Юлія Тимошенко, ні Юрій Луценко, ні Сергій Власенко до Комісії за люстрацією, так би мовити, "своїх суддів" не звертались?

Ні, ніхто з названих вами осіб до Комісії заяв не подав.

Можливо, це зробили представники цих політиків?

Щодо них ніхто не звертався: ні адвокати, ні громадяни, ні самі ті, про кого йде мова, - члени уряду Тимошенко чи народні депутати України, яких незаконно позбавили мандатів.

Цікавий поворот, звичайно. Однак повернімось до роботи Комісії. Їй на заваді стоїть не тільки новий закон, а й, як нам стало відомо, відсутність кворуму для проведення засідань?

Так, через це Комісія взагалі стала неправомочною. Свою роботу вона розпочала у липні, коли була призначена мінімально можлива для роботи кількість її членів - дев'ятеро осіб. Своїх членів не призначив тоді парламент. І нині, коли з Комісії вийшов суддя у відставці, призначений пленумом Верховного суду, ми не маємо права проводити засідання.

Який вихід із цієї ситуації? Адже строк повноважень Комісії спливає у липні наступного року…

Зараз вихід такий, що потрібно чекати на складення присяги новими народними депутатами, чекати на утворення уряду. Треба чекати, щоб уряд призначив нового уповноваженого з антикорупційної політики, який би "допризначив" одного члена Комісії (екс-уповноважений призначив лише чотирьох з п'яти можливих членів Комісії. - Ред.), треба, щоб і Верховна Рада сама призначила свою квоту. Я не бачу, що це відбудеться швидко. У цьому році їх точно не призначать - таке у мене враження.

А ще біда у тому, що цього року, на мою думку, не призначать і членів Вищої кваліфкомісії суддів та Вищої ради юстиції. Так що, якби Комісія і працювала зараз, то вона не має куди передавати підсумки своєї роботи, свої висновки, тому що не працюють ті органи, з якими Комісія дійсно пов’язана.

Ви намагались щось зробити, щоб привернути увагу до проблем, які Ви озвучили?

Я написав лист голові Верховного суду про те, що зі складу Комісії вибув один член, призначений за квотою Верховного суду. 17 листопада пленум Верховного суду це питання розглянув, взяв до відома, але призначити замість нього іншого члена Комісії не зміг: не знайшли серед суддів у відставці нікого, хто побажав би йти працювати у Комісію.

Олена Перепадя, DW.DE