Ставка незалежності, або Яку заробітну плату мають отримувати володарі мантій?

У гаманці служителів Феміди останнім часом не зазирав, мабуть, тільки ледачий. Суддівським заробітком опікуються депутати, урядовці, громадські активісти та пересічні громадяни. Наразі в суспільстві панує думка, що за останні 5 років судді жирували за рахунок держбюджету, а тому винагороду їм треба урізати. Для того щоб підтвердити чи спростувати це, ми вирішили порівняти доходи українських та європейських суддів.

Стрибок у прірву

Динаміка зміни суддівської зарплати, що почалась у 2010 р. з прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів», виглядала доволі оптимістично, адже її розмір був чітко визначений у законі, так само як і поступове щорічне зростання.

До цього етапу рівень суддівського заробітку регулювала постанова Кабміну «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 6.09.2005 №865. Тоді також, незважаючи на певні невдоволення володарів мантій та оскарження окремих пунктів запропонованої Урядом системи виплати винагороди, її розмір був нерозривно пов’язаний з мінімальною

заробітною платою.

Відповідно до ст.129 чинного закону про судоустрій починаючи з 2011 р. суддівська зарплата щороку збільшувалася на 2 «мінімалки», і станом на грудень 2013 р. судді-початківці отримували щонайменше 11470 грн. Урахована в документі й кар’єрна складова, яка передбачає збільшення винагороди залежно від інстанційності, стажу роботи та перебування на адміністративних посадах.

Здавалося б, така система оплати праці є об’єктивною й використовується в більшості розвинених країн світу. На це, до речі, неодноразово звертав увагу Голова Верховного Суду Яро­слав Романюк під час своїх виступів. Так, на позачерговому XII з’їзді суддів він наголошував, що гідний рівень суддівської зарплати не є пільгою чи особистим привілеєм. «Гідний рівень винагороди — такий, щоб суддя міг забезпечити свої потреби, організувати побут достойно, відповідно до високого статусу займаної посади й не зважати на спокуси, які дуже часто трапляються в нашому житті», — зауважив тоді очільник ВС.

Та, вочевидь, критерії достойного рівня побуту й оцінка високого статусу у володарів мантій та законодавців дещо різняться. Відповідно до кошторису на 2015 р. та з урахуванням тимчасових обмежень усіх суддів чекає тотальна зрівнялівка: всі законники з 1 січня цього року отримуватимуть винагороду в розмірі 7 мінімальних заробітних плат — 8,5 тис. грн. Звісно, таких радикальних урізань суддівський корпус не очікував, адже ще влітку обурювався спробами нардепів установити обмеження на рівні 15 «мінімалок». Та хто ж

знав, що бюджет 2015 р. готує такі сюрпризи?

Не зупинило народних обранців й ототожнення винагороди суддів з їх незалежністю, на якому ті наполягали торік. За твердженням володарів мантій, подібні кроки влади нелогічні, адже, з одного боку, судову систему звинувачують у корупції, а з другого — пропонують майже вдвічі зменшити розмір заробітної плати.

До того ж, як прогнозує Я.Романюк, скорочення останньої призведе до відпливу професійних кадрів. На його думку, якщо суддя матиме невелике матеріальне забезпечення (порівняно із середнім заробітком юрисконсультів чи адвокатів), то ця професія стане непривабливою для юристів. За таких умов судова система неодмінно збідніє, що позначиться на якості судових рішень.

То про яку незалежність вітчизняної Феміди можна буде говорити? Чи подібні твердження безпідставні? Аби відповісти на ці запитання об’єктивно, треба, мабуть, подивитися на них зов­ні. У нашому випадку — з-за кордону.

Європейська складова

Все пізнається в порівнянні. Тому, вочевидь, правильним кроком для встановлення істини у справі буде дізнатися про рівень оплати праці людей у мантіях у наших сусідів та зрозуміти загальні тенденції.

Перше, що вирізняє механізм нарахування суддівської винагороди в Європі, є прив’язування її розміру до рівня середньої заробітної плати.  Наприклад, у Чехії середня зарплата дорівнює €820, а винагорода судді-початківця — у 2,5 раза більша. Заробіток чеських володарів мантій є сталим і змінам у будь-який бік не підвладний.

Відомо, що не так давно парламент хотів скоротити зарплату суддів з метою економії, але Конституційний суд країни цього не допустив. Збільшення ж заробітку суддів відбувається переважно за рахунок кар’єрного зростання.

Зарплата судді в Німеччині регламентується законом про його оклад і ділиться на 10 категорій залежно від досвіду й рівня самого суду та федеральної землі. Проте ставка недосвідченого німецького служителя Феміди лише у 1,5 раза більша за середню зарплату.

Італійський суддя отримує в 1,3 раза, а його колега з Польщі — в 1,7 раза більше за середню зарплатню. У Швеції суддівська винагорода у 3,2 раза перевищує середній рівень заробітку, так само як і у Великій Британії.

Натомість у Молдові зарплата судді першої інстанції дорівнює €551 і більша за середній заробіток у 2 рази. Найбільш відірваною від середньої є заробітна плата російських суддів — у 3,7 раза більша.

Отже, фінансове становище українських суддів не виглядає аж таким жебрацьким. Їхній цьогорічний оклад у 2,6 раза більший за середній по країні (відповідно до даних Пенсійного фонду станом на листопад 2014 р. він дорівнює 3191 грн.).

Утім, незрозумілим є нехтування державою особистими заслугами та кваліфікацією суддів. В усіх згаданих країнах діє правило зростання винагороди залежно від професійного рівня служителя Феміди. Натомість запроваджений українським Урядом підхід, на думку експертів, зведе нанівець прагнення суддів до професійного

зростання. І згодом таке тотальне заощадження бюджетних коштів за рахунок Феміди може призвести до того, що суддівські лави спорожніють, а поповнити їх буде вкрай складно. Справжні професіонали, швидше за все, шукатимуть собі більш прибуткове місце, і є ймовірність, що мантії невдовзі опиняться на плечах профанів.

ПРЯМА МОВА:

Станіслав ЩОТКА,
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України:

— Рівень винагороди має бути достойним та достатнім для того, щоб суддя мав змогу утримувати себе та свою родину. Що стосується розміру в 10 мінімальних зарплат, то треба усвідомлювати, що фактична отримана сума, за відрахунком податків, дорівнює 8—9 тис. грн. І якщо суддя живе, наприклад, сам, забезпечуючи тільки себе, то такий прибуток, можливо, й буде достатнім. Проте і я, і багато моїх колег змушені утримувати літніх батьків, дітей, хворих родичів. І за таких умов я не беруся стверджувати, що цей рівень є достатнім. Втім, виникає інше запитання: наскільки економіка держави здатна забезпечити окремого володаря мантії чи весь суддівський корпус? І європейські стандарти радять нам співвідносити потреби судді з економічними можливостями країни. Не повинно бути так, щоб судді наполягали на зарплаті у 40—60 тис. грн., а держава просто так задовольняла б ці потреби. Якщо нині через загрозу дефолту країна не здатна платити більше, то, мабуть, треба на це зважати. Необхідно знайти поміркований компроміс, за якого судовій владі як складовій кожної

розвиненої держави нічого не загрожувало б, а рівень забезпечення суддів був гідним та достатнім для життя.

Леонід ЄМЕЦЬ,
народний депутат України:

— За великим рахунком, тим суддям, які нині працюють у судовій системі, ніякий рівень зарплати не гарантуватиме того, що вони перестануть бути корупціонерами. Того, що в них довгий час зарплата була еквівалентна $2000, достатньо, аби не відчувати себе злидарями. Але, на жаль, навіть такі високі заробітки не заважали їм брати хабарі в розмірі $10000, 20000 та 200000. Боюся, що цих людей уже ніякою зарплатнею не переманити на бік добра. Саме тому спочатку потрібно змінити підходи до принципів та критеріїв відбору осіб на посади суддів. І вже їм забезпечувати достатній рівень існування, який не повинен бути меншим від попереднього. Людині не варто перейматися тим, де їй знайти гроші, щоб прогодувати сім’ю. Що стосується предметів розкоші, то це питання загальнонаціонального характеру. Зроста загальний добробут країни, зросте й зарплата суддів. Головне, щоб суддя не відчував потреби шукати гроші на стороні.