У Вищій раді юстиції відбулася зустріч членів Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції з експертами з питань люстрації, що прибули в Україну на запрошення Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливе правосуддя» та Фундації «Відкритий діалог». Учасники обговорили актуальні питання діяльності Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, створеної при Вищій раді юстиції для перевірки суддів, які виносили рішення під час масових акцій протесту 2013-2014 років. Йшлося також про необхідність удосконалення законодавства, що регулює питання очищення судової влади в Україні відповідно до європейських стандартів, зокрема, викладених у проміжному висновку Венеціанської Комісії щодо Закону України «Про очищення влади» від 12-13 грудня 2014 року.

Як наголосив під час зустрічі Голова ТСК Володимир Мойсик, два люстраційні закони, ухвалені в Україні – «Про очищення влади» та «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» по-різному регулюють питання відповідальності суддів: «Закон «Про очищення влади» передбачає відповідальність суддів, незалежно від того, чи винен суддя, другий закон  вимагає від ТСК за ті самі рішення судів встановити,  чи вчинив суддя дії, несумісні з присягою судді».

Голова ТСК нагадав, що у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму відновлення довіри до судової влади» (внесений народними депутатами України О. Сироїд та В. Чумаком), яким пропонується закріпити повноваження люстраційної перевірки усіх суддів виключно за ТСК, продовживши її роботу до трьох років; якісно змінити склад Комісії, передбачивши більшість суддів у її складі.

В. Мойсик  наголосив, що наразі в Україні триває процес активного обговорення необхідних змін до законодавства про очищення влади за участю Комісії, Міністерства юстиції України, народних депутатів України, представників Венеціанської комісії, міжнародних експертів, до якого долучилися і Проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливе правосуддя» та Фундація «Відкритий діалог».

ПРЯМА МОВА.

Павел  Жачек, експерт, засновник і перший директор Інституту дослідження тоталітарних режимів:

- Дуже радий, що маю нагоду розповісти про чеський досвід очищення влади. У листопаді 1989 року, після Оксамитової революції, Чехія першою серед посткомуністичних країн розпочала процес люстрації. Лише два роки потому ми змогли прийняти остаточний закон щодо люстрації і процес було впорядковано. У той час став публічним великий масив інформації служб безпеки, що одночасно був і підставою для політичних маніпуляцій. Ще одним проблемним питанням з точки зору  сьогоднішнього дня було доручення проведення люстрації Міністерству внутрішніх справ Чехословаччини.  В комуністичній країні це міністерство керувало роботою спецслужб і архівів, і коли були розпочаті нові процедури так званої «історичної люстрації», стало очевидним, що доручати цю роботу тому ж органу було недоречним.

Закон тоді також визначив певні посади, які підпадали під люстрацію: це були керівники державних органів, банків, великих державних підприємств.

Зараз у країні лише дві установи займаються питаннями люстрації: це чеський Інститут тоталітарних режимів та архіви. Законодавство визначає, що жодна людина, яка або працювала в органах безпеки з 1948 по 1989 роки, або таємно співпрацювала із цими органами, вчилася чи викладала у навчальних закладах державної безпеки, не могла в майбутньому обіймати керівні посади в державних установах, освітніх закладах, великих державних компаніях. За законом люстрації також підлягали судді, помічники суддів, державні прокурори, нотаріуси і кандидати на ці посади.

Ми зіткнулися із великою кількістю проблем у 1991-1992 роках. Але ми зробили перший крок, у ході якого замінили на посадах одномоментно дуже багатьох людей відповідно до переліку, визначеного в законі. Це був найважчий крок. Але такі підходи тепер, через 20 років, стали частиною системи, і перевірки проводяться в звичайному режимі. Ухвалений у 1991 році закон, що стосувався очищення поліції, вже не містив терміна «люстрація». Політичні опоненти цього закону маніпулювали тим, що термін «люстрація» застосовувався до процесу, що використовувався в таємній поліції комуністичного режиму. Таким чином, закон № 451/91 назвали: «Певні умови прийняття на роботу співробітників в органи державної влади…». Ці дискусії щодо вживання термінології у нас справили певний вплив і на подібні процеси в інших країнах Східної Європи, бо й у вашому законодавстві вживається термін «очищення влади». Деякі особи, які за законом повинні були піти зі своїх посад позивалися до суду. Але це не означало, що ті, хто виграли справи, були автоматично поновлені на посадах.

Роман Давид, професор політології, викладач факультету соціології та соціальної політики університету Лінган (Гонконг), автор книги «Люстрація та правосуддя у перехідний період. Кадрові системи Чехії, Угорщини та Польщі».

-         На мою думку, основне сьогодні – це питання відповідності законів «Про очищення влади» і «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» європейським нормам і стандартам. Роль Комісії в процесі оцінки цього законодавства має три виміри: розгляд справ і прийняття рішень, участь у слуханнях у Конституційному суді щодо цього законодавства і впровадження цього законодавства. Саме  Комісія має стежити за тим, щоб це відбувалося відповідно до європейських стандартів, джерелами яких є Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод,  практика Європейського суду з прав людини, а також висновки таких політичних інституцій як Венеціанська комісія.

Гадаю, що у вашій повсякденній роботі, коли треба тлумачити положення Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», ви маєте керуватися документами вищої ваги і вищого європейського рівня. Думаю, що, як у держави, в України є певні зобов’язання щодо впровадження європейських стандартів. Це стосується висновків Європейського суду з прав людини у світлі рішення «Волков проти України», один із постулатів якого вимагає проведення судової реформи. Прописані у Конвенції принципи стосуються недискримінації, приватності та особливого порядку звільнення суддів з посад. Основні положення Європейської конвенції з прав людини, особливо коли вони застосовуються під час впровадження люстраційних законів,  ставлять запитання: чи певні заходи мають бути вжиті для збереження демократичного суспільства, чи є вони адекватними і співмірними? І ми бачимо, що ЄСПЛ по-різному оцінює необхідність захищати демократію в різних країнах. Жодна інституція не може примусити країну діяти в розріз із верховенством права, і слід брати цей принцип до уваги, аби у своїй власній країні захистити демократичні процеси.

Яцек Вигода, прокурор відділу перевірок Комісії з розслідування злочинів проти польського народу Інституту національної пам’яті Польщі:

-         Те, що ми розуміємо під поняттям «люстрація» не повною мірою відповідає тому, як розуміють цей термін в Україні. Ознайомившись із Законом «Про очищення влади», я бачу, що його дію можна розглядати за трьома напрямами. Перший вимір люстрації – це так звана історична люстрація, що вивчає і досліджує зв’язки державних посадовців із колишніми службами безпеки. Другий сегмент цього закону я б назвав терміном «верифікація» – «перевірка». Це перевірка, власне, придатності державних службовців якісно виконувати свої функції і служити інтересам нової демократичної держави відповідно до критеріїв суддівської незалежності, політичної незалежності, неучасті в корупційних діях. І третій важливий елемент, пов'язаний із попередніми, якому ми дали колегіальну назву – це «деянуковичезація». 

У Польщі перевірка була направлена на дві групи державних службовців: прокурорів та колишніх функціонерів служби безпеки. Було застосовано дуже простий механізм: ухвалено закон, за яким усіх прокурорів звільнили. Закон 1990 року визначав конкретний строк, до якого Генеральний прокурор повинен був прийняти людей на посади. За цим законом вдалося звільнити зі складу прокуратури 10% складу.

Тому я би пропонував Україні розглянути можливість врахування  польського досвіду і, наприклад, звільнити за новим законом усіх суддів з посад, надавши їм можливість бути знову призначеними та визначити в документі термін, до якого президент мав би призначити суддів на посади. Тих суддів, які не отримають позитивного висновку щодо свого прийняття на посаду, відправити у відставку з отриманням фінансового забезпечення до досягнення пенсійного віку. Такий крок Польща здійснила нещодавно щодо прокурорів у зв’язку з ліквідацією державної прокуратури. Ті, що не були прийняті до нової Генеральної прокуратури мали можливість піти на нижчі посади із збереженням забезпечення або ж піти  у відставку зі 100% забезпеченням до досягнення пенсійного віку.  Це відповідь на запитання: що дешевше – забезпечити суддю у відставці, де він менше шкоди принесе державі, чи тримати його на посаді?