Обмеження воєнного часу

Необхідність допомоги законникам із зони проведення АТО заблокувала переведення решти їхніх колег
№10 (1204) 07.03—13.03.2015
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ

Вирішуючи питання переведення законників, Вища кваліфікаційна комісія суддів продемонструвала, що пріоритетом для неї є допомога тим служителям Феміди, які працювали на території, окупованій терористичними організаціями. Разом з тим це створило труднощі для суддів, які сподівалися змінити місце роботи з особистих причин.

Дорога змін

На засідання ВККС 3 березня було запрошено відразу 95 суддів, які висловили бажання працювати на новому місці. Більшість із них раніше вершили правосуддя на території Донецької та Луганської областей, але наразі не можуть виконувати своїх обов’язків. Щоправда, прибути до Києва змогли не всі. Дехто повідомив про проблеми з отриманням перепустки, хтось — про особисті труднощі, а одна із суддів зізналася, що вирушити в дорогу їй не дозволяють проблеми зі здоров’ям та відсутність коштів.

Водночас, як виявилося, витрачати час на дорогу було необов’язково. Розглянути деякі заяви ВККС погодилась і за відсутності володарів мантій. До того ж у тих випадках,

коли на вакансію претендував один кандидат, члени ВККС, як правило, навіть не ставили додаткових запитань, обмежуючись інформацією доповідача про теперішнє й бажане місце роботи. Тому склалося враження, що й без багатьох інших кандидатів на засіданні цілком можна було обійтись.

Конкурентне середовище

Обираючи майбутнє місце роботи, законники мали можливість стежити за тим, в яких судах є вакансії та чи подав уже хтось документи для їх запов­нення. Завдяки цьому значна частина суддів уникла конкуренції з колегами та без проблем отримала рекомендації.

Чимало законників скористалися можливістю й далі працювати в судах Донецької та Луганської областей, але вже на території, яку контролює українська влада. Так, відразу 4 кандидати подали документи для переведення до Лисичанського міського суду Луганської області. При цьому в установі залишилася ще одна вакансія. Так само знайшлися місця для охочих продовжити кар’єру в Марківському, Новопсковському та Сватівському райсудах Луганщини. Ще 5 законників працюватимуть у судах першої інстанції Донеччини: незабаром їх зустрічатимуть Добропілля, Красноармійськ, Краснолиманськ, Селидове та Слов’янськ.

Водночас окремі володарі мантій вирішили ризикнути й подали заяви на переведення до тих судів, потрапити в які вже були охочі. Цілком очікувано найбільш популярним містом став Київ та найближчі до нього населені пункти. Так, за єдину посаду в Оболонському райсуді м.Києва наважилися боротися відразу 8 законників, 4 з них — із Донбасу. Також на одне

вільне місце в Деснянському райсуді м.Києва було 4 претенденти.

Не уникнув змагання і Фастівський міськрайонний суд Київської області, на єдину вільну посаду в якому претендували Євгенія Чернишова з Кіровського райсуду м.Макіївки та Ганна Сергієнко, яка раніше була зарахована до складу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області. Одним з основних чинників, на які звертала увагу ВККС, був досвід суддівської роботи. Проте, як виявилося, обидві законниці ще не склали присяги. Крім цього, вони обгрунтували своє бажання працювати ближче до столиці тим, що в Києві живуть їхні близькі. Зрештою члени кваліфкомісії віддали перевагу Є.Чернишовій, яка мала досвід роботи в апараті суду.

Місцевим не раді?

Незважаючи на те що однією із цілей переведення було забезпечення роботою суддів із зони проведення АТО, зайняти вакантні посади намагались і законники з інших регіонів. Так, Іван Невмержицький спробував перевестись із Радомишльського до Коростишівського райсуду Житомирської області. Він пояснив, що вже 12 років живе в одному райцентрі, а на роботу змушений їздити до іншого. При цьому якщо раніше міг переносити дорогу, то нині здоров’я вже не дозволяє. До того ж незважаючи на високе навантаження й необхідність затримуватися на роботі, І.Невмержицький не має змоги цього робити — потрібно поспішати на маршрутку. Зрештою це впливає й на якість розгляду справ.

У свою чергу члени ВККС поцікавились у законника, чи знає він, що, крім нього, на посаду

претендує суддя із зони проведення АТО. «Мені не хотілося б думати, що війна зробила мене людиною другого сорту», — відповів суддя, хоча зазначив, що хвилюється через ситуацію, яка склалася на Донбасі.

Однак ВККС продемонструвала, що за сьогоднішніх обставин для неї пріоритетом є виведення суддів із зони бойових дій. Із законницею, яка також претендувала на місце в Коростишеві, члени кваліфкомісії навіть не поспілкувалися, лише заслухали основні відомості про неї та проголосували за те, щоб посада дісталася саме їй. Втішити І.Невмержицького може тільки те, що до Радомишля також переводять суддю з Донбасу. Це дозволить принаймні зменшити навантаження в установі.

Водночас ВККС зробила виняток із правила першочерговості. Так, кваліфкомісія дала зелене світло на переїзд до Харкова Марині Мамалуй з Добропільського міськрайонного суду Донецької області. При цьому бойових дій у Добропіллі, на щастя, немає, та й самі «кваліфікаційники» того ж дня дали згоду на переїзд судді до цього райцентру. А серед претендентів на посаду в суді в столиці Слобожанщини був і кандидат із території, не підконтрольній Києву. Тому можна очікувати, що на наступних конкурсах кандидати з різних регіонів так само вимагатимуть переведення. Прецедент уже є.