Здійснення судочинства Ширяївським районним судом

У зв’язку з виникненням значного суспільного інтересу щодо розгляду справ Ширяївським районним судом Одеської області повідомляємо наступне.

В період з 01.06.2015 року по 07.06.2015 року вище зазначеним судом було розглянуто та внесено судових рішень до ЄДРСР в кількості 95 справ, із них 12 матеріалів кримінального провадження, 41 цивільна справа та 42 матеріали про адміністративне правопорушення.

Одне з них висвітлимо в наступному:-

Розглянуто матеріал кримінального провадження: № 1-кп/518/56/2015, справа  № 518/574/15-к, відносно громадянина Ч., 1985 року народження, громадянина України, українця, уродженця смт. Приморський м. Феодосії, АР Крим, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, який зареєстрований м. Феодосії, АР Крим, відбував покарання у Ширяївському виправному центрі УДПтС України в Одеській області (№111), раніше судимого:

26.12.2001 року Феодосійським міським судом АР Крим за ст.. ст. 190 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 1 року іспитового строку;

09.04.2002 року Феодосійським міським судом АР Крим за ст. ст. 15 ч. 3, 289 ч. 3, 69, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

28.08.2002 року Феодосійським міським судом АР Крим за ст. 185 ч. 3, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 01.06.2006 року згідно постанови Бєлозерського районного суду Херсонської області від 24.05.2006 року за ст.. 107 КК України умовно-достороково на 3 місяці 18 днів;

20.05.2008 року Феодосійським міським судом АР Крим за ст.. 358, ч. 2, 190, ч.2, 357 ч. 1, 70 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, звільнений 08.01.2010 року в зв’язку з відбуттям строку покарання;

09.10.2012 року Феодосіївським міським судом Автономної Республіки Крим за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років обмеження волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1  ст. 390 КК України.

За вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012 року Ч. призначено покарання у вигляді чотирьох років обмеження волі. 09.11.2012 року Ч. прибув до Ширяївського виправного центру УДПтС України в Одеській області (№111), для відбування покарання. В подальшому засуджений Ч., відбуваючи покарання в ШВЦ (№111), який розміщений в с. Орджонікідзе Ширяївського району Одеської області, був ознайомлений з правилами та обов’язками засуджених, які відбувають покарання в місцях обмеження волі, в тому числі про заборону самовільно залишати територію виправного центру та робоче місце, про що дав відповідну розписку. Так, будучи ознайомленим з правилами та обов’язками засуджених, які відбувають покарання в місцях обмеження волі, в тому числі про заборону самовільно залишати територію виправного центру та робоче місце, засуджений Ч., 12.03.2015 року приблизно о 18.00 годин з метою ухилення від відбування покарання, самовільно без спеціального дозволу залишив територію ШВЦ (№111), після чого зник у невідомому напрямку. 14.03.2015 року о 20.00 в м. Одеса по вул. Малиновського, 52, Ч. було затримано працівниками сектору оперативно-розшукової роботи та відділу режиму охорони, нагляду та безпеки УДПтСУ в Одеській області та доставлено до ШВЦ (№111).

В судовому засіданні обвинувачений Ч., винним себе в пред’явленому обвинуваченні за ст. 390 ч. 1 КК України визнав повністю та показав, що кримінальне правопорушення ним скоєно при встановлених судом обставинах,  щиро розкаявся у вчиненому та просить суд не застосовувати до нього суворої міри покарання. Зазначив, що за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 09.10.2012 року відбував покарання у Ширяївському виправному центрі УДПтС України в Одеській області з 09.11.2012 року. Після прибуття до виправного центру був ознайомлений у належному порядку з правилами та обов’язками засуджених. 12.03.2015 року самовільно без спеціального дозволу залишив територію виправного центру та поїхав до м. Одеса. 14.03.2015 року був затриманий у м. Одесі працівниками сектору оперативно-розшукової роботи та відділу режиму охорони, нагляду та безпеки УДПтСУ в Одеській області.

Оскільки обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому злочині, дав свідчення, в яких повністю визнав свою вину і не оспорює фактичні обставини справи, враховуючи думку прокурора, який вважає, що можливо розглянути справу відповідно до ч. 3  ст. 349 КПК України, вислухавши думку обвинуваченого, який не заперечував проти вказаного порядку розгляду справи, а також з'ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, думку захисника Б., який не заперечував проти розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, які не оспорюються учасниками судового провадження, приходить до висновку, що обвинувачений Ч. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1  ст. 390 КК України, яке виразилося у самовільному залишенні місця обмеження волі, вчинене особою, засудженою до обмеження волі.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ч. 3 ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого (а. м. к. п. 29, 30), який посередньо характеризується за місцем відбування покарання, а також те, що обвинувачений Ч., вчинив новий злочин під час відбування покарання за вироком  Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 років обмеження волі, не відбута міра покарання на  час  вчинення злочину складала 1 рік 7 місяців 27 днів. Також суд приймає до уваги, що обвинувачений має молодий вік, має на утриманні малолітню дитину – Ч., 2007 р.н., та враховує обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

З урахуванням обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, встановлених під час проведення досудового розслідування, а саме щире каяття, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі..

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У зв’язку з тим, що обвинувачений Ч., вчинив новий злочин під час відбування покарання у вигляді обмеження волі, не відбута частина покарання на час вчинення злочину складала 1 рік 7 місяців 27 днів, суд, на підставі положень ст. 71 КК України, вважає за необхідне до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме – один рік обмеження волі.

Суд, керуючись положеннями пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводить в більш суворий виходячи з співвідношення: два дні обмеження волі відповідають одному дню позбавлення волі, тому частково приєднана невідбута частина покарання становить - шість місяців позбавлення волі.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись  ст.ст. 71, 72, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, визнав винним Ч. у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

Відповідно до положень ст.71 КК України до призначеної міри покарання, частково, у вигляді шести місяців позбавлення волі, приєднати не відбуте покарання за вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 року і остаточно призначив Ч. покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік шість місяців.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд залишив у вигляді тримання під вартою.

        Прес-служба Ширяївського  районного суду Одеської області