Щодо порядку стягнення аліментів та врахування добровільних платежів під час розрахунку заборгованості за аліментами - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №390/2379/24 сформував правовий висновок щодо порядку стягнення аліментів та врахування державним виконавцем добровільних платежів під час розрахунку заборгованості за аліментами.

КЦС ВС вказав, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця  та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.  

КЦС ВС зазначив, що у цій  справі при зверненні зі скаргою на дії державного виконавця заявниця зазначила, що 15 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку  отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого убачається, що державним виконавцем було враховано сплачені боржником  суми, як такі, що є добровільною сплатою аліментів, та загалом заборгованість зі сплати аліментів була зменшена на загальну суму 218 236,75 грн.

Заявниця вважала, що такі дії державного виконавця є неправомірними, а зазначені суми не могли бути ним зараховані у якості сплати заборгованості, адже  боржник не надавав кошти на утримання дітей, оскільки усі кошти, які ним були зароблені, він витрачав виключно на себе,  не фінансував потреби дітей та родини в цілому, що змусило її неодноразово укладати кредитні договори із банківськими установами, які разом із її заробітною платою були джерелом існування її та дітей.

Грошові перекази, які боржник  здійснював на її рахунок, на підтвердження чого він надає копії дублікатів чеків, перераховувалися ним з метою здійснення обробітку земельної ділянки, яка йому належить, зокрема на придбання посівного матеріалу, добрив, кропіння від шкідників, придбання сільськогосподарської техніки, сплату земельного податку тощо.

Оскільки вони проживали однією сім`єю, а боржник на той час проходив військову службу, то ці витрати здійснювалися нею за рахунок вказаних вище коштів. На підтвердження виконання свого обов`язку зі сплати аліментів боржник мав би надати докази отримання нею коштів саме в рахунок сплати аліментів у встановленому судом розмірі.

В той же час у наданих ним дублікатах чеків не зазначено, що переказані ним кошти сплачуються саме у якості аліментів на утримання дітей.

КЦС ВС виснував, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що лише дві квитанції містять призначення платежу, яке дозволяє ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів. 

Поза увагою судів залишилось те, що інші квитанції  посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. У призначенні платежу у зазначених квитанціях зазначено: «переказ власних коштів», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення скарги. 

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.