Здійснення судочинства Ширяївським районним судом

У зв’язку з виникненням значного суспільного інтересу щодо розгляду справ Ширяївським районним судом Одеської області повідомляємо наступне.

В період з 13.07.2015 року по 20.07.2015 року вище зазначеним судом було розглянуто та внесено судових рішень до ЄДРСР в кількості 48 справ, із них 11 матеріал кримінального провадження, 21 цивільна справа та 16 матеріалів про адміністративне правопорушення.

Одне з них висвітлимо в наступному:-

Розглянуто матеріал кримінального провадження: № 1-кп/518/63/2015, справа                   № 518/694/15-к, за обвинуваченням:

М., 10 липня 1971 року народження, українця, громадянина України, неодруженого, уродженця та мешканця с. Жовтень Ширяївського району, освіта середня, не працюючого, невійськовозобов’язаного,  раніше судимого:

11.11.1987 року Ширяївським районним судом Одеської області за ст. 81 ч. 3  КК України до покарання у вигляді  позбавлення волі строком  3 роки. Із застосуванням ст. 46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 1 рік;

22.09.1989 року Ананьївським районним  судом  Одеської області за ст. 117 ч. 3 КК України до покарання  у вигляді  позбавлення волі строком 5 років, в силу ст. 43 КК УССР приєднано 2 роки позбавлення волі по не відбутому  вироку Ширяївського районного суду Одеської області від 11.11.1987 року, до відбуття покарання призначено 7 років позбавлення волі;

04.12.2000 року Ширяївським районним судом Одеської області за ст. 140 ч. 2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки, в силу ст. 1 п. «Б» ЗУ «Про амністію» від 11.05.2000 року звільнений від відбування покарання;

05.08.2003 року Ширяївським районним судом Одеської області за ст. 185 ч. 3, 194 ч. 1, 185 ч. 4, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років;

27.06.2014 року Любашівським районним судом Одеської області за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; судимість не знята та не погашена,

К., 05 квітня 1982 року народження, українця, громадянина України, неодруженого, уродженця с. Дубове Миколаївського району Одеської області, мешканця с. Антонівка Березівського району Одеської області, освіта середня, не працюючого, невійськовозобов’язаного, раніше судимого:

04.02.2011 року Ширяївським районним судом Одеської області за ст. ст. 186 ч. 3, 15, ч. 2, 152 ч. 1, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років. Звільнений з місць позбавлення волі 28.03.2014 року на підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19.03.2014 року згідно ст.. 81 КК України умовно-достроково, не відбутий строк покарання 1 рік 7 місяців 3 дні, судимість не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

У  грудні 2014 року, у вечірній час, точної дати судом не встановлено, мешканець с. Жовтень Ширяївського району Одеської області М., 10.07.1971 року народження за попередньою змовою з мешканцем с. Антоновка Березівського району Одеської області, К., 05.04.1982 року народження, керуючись корисливими мотивами, направленими на заволодіння чужим майном, проникли на огороджену територію домоволодіння Ф., 16.09.1967 року народження, що розташоване в с. Жовтень Ширяївського району Одеської області ,  де через відчинені вхідні двері проникли до житлового будинку Ф., звідки таємно викрали два чавунних радіатора, один з яких на сім секцій, інший чавунний радіатор на 8 секцій, що, чим спричинили потерпілій Ф. матеріальний збиток. Викраденим розпорядились на власну користь.

В судовому засіданні обвинувачений М. свою вину визнав в повному обсязі, обвинувальний акт і надані в ході досудового розслідування свідчення підтримав, зазначив, що дійсно наприкінці грудня 2015 р. за попередньою змовою разом з К. викрав з житлового будинку потерпілої два чавунних радіатора, якими вони розпорядилися на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений К. свою вину визнав в повному обсязі, обвинувальний акт і надані в ході досудового розслідування свідчення підтримав, зазначив, що дійсно у грудні 2015 р. за попередньою змовою разом з М. викрав з житлового будинку потерпілої два чавунних радіатора, якими вони розпорядилися на власний розсуд.

Потерпіла Ф. в судове засідання не з’явилась, до суду повернулося чотири листи з повістками, у яких зазначено, що причиною невручення їх адресату є те, що вона за зазначеною адресою не проживає. Останню повістку про виклик до суду було вручено її повнолітному сину Ф. відповідно до положень ч. 2 ст. 135 КПК України. За відсутності заперечень інших учасників судового процесу, судом здійснено розгляд справи без участі потерпілої.

Оскільки обвинувачені щиро розкаялися у вчиненому злочині, дали свідчення, в яких повністю визнали свою вину і не оспорюють фактичні обставини справи, враховуючи думку прокурора, який вважає, що можливо розглянути справу відповідно до ч. 3  ст. 349 КПК України, а саме допитати обвинувачених та дослідити характеризуючі їх матеріали, вислухавши думку обвинувачених М., К., які не заперечували проти вказаного порядку розгляду справи,  думку захисника Б., який підтримав пропозицію прокурора, а також з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про можливість розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст. 349 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та здійснити лише допит обвинувачених й дослідити характеризуючі їх матеріали.

Суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачених, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає доведеною вину М., К. у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), крадіжці, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, крадіжці, поєднаній з проникненням у житло, крадіжці, вчиненій повторно.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому М., відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий. Також суд враховує те, що обвинувачений М. 27.06.2014 р. був засуджений Любашівським районним судом Одеської області до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки та вчинив новий злочин протягом іспитового строку.

Згідно положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Суд, на підставі положень ст. 71 КК України, вважає за необхідне до призначеного М. покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При призначенні покарання обвинуваченому К., відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який 28.03.2014 року був звільнений від відбування покарання умовно-достроково (не відбутий строк покарання за вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 04.02.2011 р. становить 1 рік 7 місяців 3 дні) та вчинив новий злочин протягом невідбутої частини покарання.

Згідно положень ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Невідбута частина покарання на час вчинення злочину становить 1 рік 7 місяців 3 дні, тому суд, на підставі положень ст. 71 КК України, вважає за необхідне до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази - повернути власнику - потерпілій Ф.

Керуючись  ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд,

М, 10.07.1971 року народження, визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 27.06.2014 року у вигляді одного року двох місяців позбавлення волі та призначити остаточне покарання у вигляді чотирьох років двох місяців позбавлення волі.

К., 05.04.1982 року народження, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі положень ст. 71 КК України до призначеного К. покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ширяївського районного суду Одеської  області від 04.02.2011 р., а саме – два місяці позбавлення волі і призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки два місяці.

Речові докази - - потерпілій Ф.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Ширяївський районний суд Одеської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.                             

  Прес-служба Ширяївського  районного суду Одеської області