Здійснення судочинства Ширяївським районним судом

У зв’язку з виникненням значного суспільного інтересу щодо розгляду справ Ширяївським районним судом Одеської області повідомляємо наступне.

В період з 21.03. по 27.03.2016 року вище зазначеним судом було розглянуто та внесено судових рішень до ЄДРСР в кількості 121 справи, із них 39 матеріалів кримінального провадження, 51 цивільну справу та 31 матеріал про адміністративне правопорушення.

Одне з них висвітлимо в наступному:-

Розглянуто матеріал кримінального провадження: 1-кп/518/26/2016, справа №518/1653/15-к, відносно С., 1982 року народження, уродженця с. Бендзарі Балтського району Одеської області, мешканця с. Пасат Балтського району Одеської області, громадянина України, українця, невійськовозобов’язаного,  з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України:

С., 1982 року народження, раніше судимий за вчинення ряду злочинів, останній раз 04.08.2014 року Балтським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у вигляді одного року обмеження волі, до Ширяївського виправного центру УДПтС України в Одеській області (№111).

21.09.2015 року біля 01:00 години, С., перебуваючи на території Ширяївського виправного центру УДПтС України в Одеській області (№111), самовільно, без оформленого у встановленому законом порядку дозволу, залишив територію виправного центру, після чого пішов у невідомому напрямку.

С., обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України - тобто в самовільному залишенні місця обмеження волі, вчинено особою, засудженою до обмеження волі.

Дії обвинуваченого С., кваліфікуються за ч. 1 ст. 390 КК України, тобто самовільне залишення місця обмеження волі.

Під час судового розгляду 18.03.2016 року між прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури юристом 2 класу Гонтарем О.Є., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12015160460000594  від 21.09.2015 року, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні, С., з іншого боку, в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій С., за ч. 1 ст. 390 КК України  - 1 рік 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частину покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 04.08.2014 року у вигляді обмеження волі, яка склала на момент вчинення кримінального правопорушення 2 дні, що на підставі ч.1 п. 1 ст. 72 становить 1 день позбавлення волі. Та остаточно призначити покарання С., 14.09.1982 року народження 1 рік 2 місяці 1 день позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (із змінами, внесеним на підставі ЗУ № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання»), зарахувати С., 1982 року народження в строк відбутого основного покарання, строк його попереднього ув’язнення з 22.09.2015 року і до дня набрання законної сили вироку суду, із розрахунку –  один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

При узгодженні покарання сторонами враховувалися: особа підозрюваного (майновий стан, поведінка після вчинення кримінального правопорушення), визнання вини у повному обсязі, щире каяття.

В судовому засіданні обвинувачений С., зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.390 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені слідством. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив суд угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив суд угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили С.,  погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого С., обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити дану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому С.,  пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України, яке враховуючи положення ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

Цивільний позов на стадії досудового розслідування не заявлявся.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого С., вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 390 КК України, тобто самовільне залишення місця обмеження волі.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового провадження не встановлено.

Суд в порядку ст. 474 КПК України шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Цілком правомірним, на думку суду, узгоджене покарання за вчинений злочин.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд дійшов до переконання про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної в кримінальному провадженні № 518/1653/15-к (ЄРДР №12015160460000594) між прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури юристом 2 класу Гонтарем О.Є., і обвинуваченим С.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 474, 475 КПК України, суд, - визнав  С., 1982 року народження, уродженця с. Бендзарі Балтського району Одеської області, мешканця       с. Пасат Балтського району Одеської області, громадянина України, українця, невійськовозобов’язаного,  з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 390  КК України та призначити узгоджене покарання у вигляді 1 (одного) року 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частину покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 04.08.2014 року у вигляді обмеження волі, яка склала на момент вчинення кримінального правопорушення 2 дні, що на підставі ч.1 п. 1 ст. 72 становить 1 день позбавлення волі. Та остаточно призначити покарання С., 1982 року народження 1 рік 2 місяці 1 день позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (із змінами, внесеним на підставі ЗУ № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання»), зарахувати С., 1982 року народження в строк відбутого основного покарання, строк його попереднього ув’язнення з 22.09.2015 року і до дня набрання законної сили вироку суду, із розрахунку – один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

    Прес-служба Ширяївського  районного суду Одеської області