Суддя-спікер Господарського суду м.Києва Роман Бойко:

«Реалізація прийнятих змін займе досить тривалий час та може мати непрогнозовані наслідки»
в„–25 (1271) 18.06—24.06.2016
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ

Досить поширеною є думка про необхідність налагодження взаємозв’язку між судами та громадськістю. Разом з тим сторонами у господарських справах є представники бізнесу. Як вони ставляться до судової системи, що хотіли б змінити, в чому бачать її сильні сторони? Ці та інші запитання кореспондент «ЗіБ» поставив судді-спікеру Господарського суду м.Києва Романові БОЙКУ. Зважаючи ж на те, що зустріч відбулась після старту нової судової реформи, ми не могли обійти й ці новації.

«Сильною стороною господарського процесу є швидкість розгляду спору»

— Існує чимало міфів щодо відносин між суддями господарських судів та представниками бізнесу. Зокрема, обгрунтовуючи ідею ліквідації спеціалізації, високопосадовці вказували на те, що «господарники» заважають розвитку економіки. Як насправді підприємці оцінюють діяльність судової системи?

— Я як суддя і спікер суду спостерігаю ситуацію

ізсередини, а тому впевнений, що оцінка діяльності судової системи з боку безпосередніх учасників процесу значно вища, ніж про це говорять у засобах масової інформації. На моє переконання, в цьому випадку можна вести мову про нав’язування думки про низький рівень довіри до суду.

До того ж я не впевнений, що хоча б 10% громадян, які висловлюють у різноманітних опитуваннях свою позицію, хоч колись були в суді, а тим більше в господарському. Для об’єктивнішої оцінки діяльності судової системи хотілося б запропонувати організаторам таких опитувань ставити респондентам додаткові запитання: «Чи були ви в суді?» і «Якщо так, то скільки разів?».

Крім того, об’єктивним критерієм довіри до суду є рівень оскарження рішень. За статистикою нашого суду за минулий рік, 74% рішень узагалі не оскаржувались сторонами. А беручи до уваги, що при розгляді спору одна зі сторін, як правило, завжди залишається незадоволеною, обгрунтованим є висновок, що не більш як 13% учасників розгляду залишилися незадоволеними якістю правосуддя. Тобто мова йде про безпрецедентну для українського суспільства довіру — 87%! Упевнений, що в інших юрисдикціях не інакша ситуація.

Твердження деяких політиків щодо необ’єктивності цього критерію з посиланням на великий розмір судового збору не відповідають дійсності, оскільки у справах із значною сумою судового збору, а значить, із великим розміром майнових вимог, як правило, рішення оскаржуються до останнього.

— На що найчастіше в організації

роботи судів скаржаться підприємці та їхні представники? А що в роботі судів уважають сильними сторонами?

— Сильною стороною господарського процесу є швидкість розгляду спору, що для бізнесу відіграє ключову роль, адже для підприємця час — це гроші. Ні для кого не секрет, що порівняно з іншими видами юрисдикції господарські суди розглядають спори у рази швидше. Це дозволяє особі оперативно поновити своє порушене право. В середньому господарський спір розглядається трьома інстанціями не більш ніж півроку.

Така швидкість зумовлена як високою кваліфікацією суддів, так і легкістю та простотою господарського процесу, адже чим легшим та менш «загромадженим» є процес, тим швидше розглядається спір. З огляду на наведене не можна не погодитися з колишнім очільником Вищого господарського суду Сергієм Демченком, який в одному зі своїх інтерв’ю сказав, що на третину скоротив би норми Господарського процесуального кодексу.

Недоліком, на мою думку, є надмірне навантаження суддів. Для прикладу, в нашому суді кожен суддя щодня може розглядати 40 чи навіть 50 справ. Однак, незважаючи на таке надмірне навантаження, в абсолютній більшості випадків їм вдається ухвалювати рішення, які не оскаржуються взагалі або витримують перевірку апеляційною та касаційною інстанціями.

Не покращує ситуацію й те, що близько чверті суддівського корпусу Господарського суду м.Києва — судді, в яких закінчився п’ятирічний термін повноважень, у деяких з них — понад 2 роки тому. Ще гірша ситуація в адміністративній

юрисдикції: там здійснюють правосуддя не більш як половина необхідної кількості суддів. У державі є цілі райони, де не працюють райсуди, створюючи перепони громадянам у доступі до правосуддя. А в 20 судах працює лише один суддя, що виключає можливість дотримання принципу ймовірності при розподілі справ.

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів, 91 суд першої інстанції має 50% і менше суддів, які здійснюють правосуддя. Ця ситуація може бути виправлена, якщо Верховна Рада обере суддів, матеріали щодо обрання безстроково яких другий рік нерозглянуті.

— Після суттєвого підвищення судового збору зменшилася кількість звернень до судової системи. Як часто ви чуєте від представників бізнесу, що вони не можуть захистити свої інтереси саме через високу «ціну» звернення?

— Мені не доводилося чути скарг представників бізнесу на великі ставки судового збору, але не виключаю, що така думка дійсно існує. Однак ні від господарських судів, ні від судів іншої юрисдикції не залежить визначення розміру збору. Це питання — компетенція законодавця.

Окремо хотілося б звернути увагу на створення такої нездорової ситуації, коли вказаними законодавчими ініціативами органам державної влади скасували пільги на сплату судового збору, проте не збільшили розміру бюджетного фінансування з урахуванням зростання витрат на звернення до суду. Цим їх фактично позбавили права на судовий захист.

«Припускаю, що через рік узагалі не буде такого поняття, як обов’язковий до застосування правовий висновок ВС»

— Під час нещодавнього круглого столу, який відбувся у вашому суді, представники страхових компаній звертали увагу на розбіжності у судовій практиці. В чому причина таких розбіжностей і що необхідно зробити, аби вони не виникали?

— Як не прикро це констатувати, однак розбіжність судової практики з розгляду спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, насамперед зумовлена неоднозначною та суперечливою практикою Верховного Суду, який протягом 2014—2015 рр. тричі змінював свої висновки із цього питання. При цьому це не єдина категорія спорів, у якій ВС створив неоднозначну практику шляхом кардинального відходу від правових висновків, які ним же були сформульовані у попередні роки. Складнощів у роботі суду першої інстанції додає той факт, що, змінюючи свою правову позицію, найвищий судовий орган не наводить обгрунтування причин чи мотивів такої зміни, а кожна зі сторін посилається на різну практику щодо одного питання.

Однак будемо спостерігати, як законодавець у подальшому визначить правовий статус указаних висновків, оскільки із прийняттям останніх змін до законодавства щодо правосуддя передбачено функціонування нового органу — Верховного Суду, в той час як чинні норми процесуальних кодексів передбачають обов’язкове застосування правових висновків саме ВС України.

В майбутньому ситуація залежатиме від імплементаційних змін до процесуальних кодексів, проте припускаю, що через рік узагалі не буде такого поняття, як обов’язковий до застосування правовий висновок ВС.

— Останнім часом багато говорять про необхідність налагодження комунікації суддів із журналістами та громадянським суспільством. Чи потрібно налагоджувати комунікацію з представниками бізнесу?

— По-перше, необхідно розмежовувати реальну довіру учасників процесу — осіб, які щоденно користуються послугами судової системи, та надуману довіру осіб, які ніколи не ходили до суду і навряд чи будуть звертатися в майбутньому. По-друге, першим кроком на шляху до підвищення довіри до судів та налагодження комунікації із суспільством я вважаю припинення «чорного піару» судової системи, хоча б у частині висвітлення ЗМІ інформації щодо необ’єктивних рейтингів, непродуманих висловлювань політиків. Необхідно припинити нав’язувати суспільству думку, що в переважній більшості негараздів у державі винні суди. Суди, мабуть, неідеальні, але усіх собак на них вішати також неправильно.

Якщо ж говорити про комунікацію із бізнесом, то її оптимальною формою є проведення круглих столів для обговорення актуальних проблем, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства.

Також нагадаю, що на виконання рішення Ради суддів «Щодо рекомендацій міжнародної конференції «Зміцнення довіри до судової влади

через покращення взаємної комунікації» в судах, у тому числі у нашому, обрали суддів-спікерів, на яких покладено обов’язок стосовно налагодження ефективної комунікації із суспільством шляхом інформування громадськості через засоби масової інформації про найбільш цікаві та резонансні справи, котрі перебувають на розгляді у відповідному суді. Завдяки цьому представники бізнесу зможуть оперативніше дізнаватися потрібну для них інформацію.

Разом з тим «кулуарне» вислуховування нарікань сторін на рішення є неприпустимим, оскільки правова оцінка судового рішення повинна надаватися виключно апеляційною та касаційною інстанціями, а вислуховування суб’єктивного сприйняття рішення стороною матиме наслідком лише негативні емоції як судді, так і представника сторони. Проте жодним чином не вплине на саме рішення чи позицію судді щодо справи, адже свою правову позицію останні могли висловити і, як правило, висловлюють у рамках судового засідання.

— Чи плануєте ви найближчим часом запрошувати представників бізнесу на круглі столи? Які питання маєте намір обговорювати?

— В нашому суді досить часто проводяться зустрічі із представниками приватного сектору економіки у форматі круглого столу. Так, останнім часом було проведено круглі столи на теми: «Проблемні питання застосування закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Проблемні питання у сфері земельного законодавства», «Практика

призначення та проведення судової експертизи при вирішенні спорів, що пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності», «Проблемні питання судової практики при вирішенні спорів, що пов’язані із страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та шляхи їх вирішення».

Зараз актуальності набуває ситуація, що склалася у спорах, стороною в яких є банки, в котрих уведено тимчасову адміністрацію або процедуру ліквідації. Тому, зважаючи на різноманітність позовів, які надходять до суду, вбачається необхідність аналізу судової практики та напрацювання єдиного підходу до вирішення цієї категорії спорів.

«Перехідний період не приведе до покращення якості роботи судів»

— Нещодавно парламент розпочав чергову судову реформу. Як у вашому суді оцінюють новації? В чому ви бачите ключові ризики змін?

— Новий закон «Про судоустрій і статус суддів» має певні позитивні тенденції, однак у деяких моментах є недопрацьованим. У зв’язку із чим реалізація положень прийнятих змін займе досить тривалий час та може мати непрогнозовані наслідки. Хоча, звичайно, недоліки можуть бути усунуті шляхом унесення змін, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Для того щоб говорити про зміни більш предметно, потрібно спершу подивитись останню редакцію закону, адже під час його обговорення профільним комітетом було прийнято чимало правок.

Водночас судді нашого суду все частіше висловлюють невдоволення якістю роботи РСУ та ВС у частині відстоювання незалежності та гарантій суддівського корпусу при розробленні вказаної реформи.

— Одна з ініціатив — повернення до триланкової судової системи і збільшення чисельності суддів ВС. На вашу думку, це допоможе забезпечити єдність судової практики чи, навпаки, триватиме перехідний період, який призведе до нових розбіжностей?

— Все залежатиме від проголосованої редакції закону та змін щодо діяльності ВС та його Великої Палати, які будуть унесені до процесуальних кодексів.

У будь-якому випадку можна стверджувати, що перехідний період не приведе до покращення якості роботи судів, особливо касаційної інстанції.

— На думку експертів, судова реформа може спричинити ліквідацію судів та створення нових з іншою назвою. Мовляв, це буде зроблено для звільнення суддівського корпусу та оголошення нового конкурсу на заміщення вакансій. У випадку таких дій ви та ваші колеги готові брати участь у новому доборі чи вважатимете за краще завершити кар’єру?

— Якщо відкинути, що звільнення суддівського корпусу таким чином є політичним рішенням та порушує права та гарантії суддів, передбачені Конституцією України, то я впевнений, що мої

колеги цілком готові брати участь у новому доборі і довести свою кваліфікованість та відповідність займаній нині посаді. Однак таке рішення є особистою справою кожного судді, тому вони самі вирішуватимуть, чи приймати участь у конкурсі, якщо такий буде проводитися.

Хочу відзначити, що згідно з інформацією ВККС станом на 1 червня у нашій державі вакантними залишаються 300 посад суддів першої інстанції. Проте протягом останніх 2-х років жодна вакантна посада не була заміщена шляхом конкурсу на призначення нових осіб.

— На тлі впровадження радикальних змін що ви побажали б високопосадовцям, які продовжуватимуть виконувати відповідну роботу, і що — своїм колегам?

— З огляду на передбачений ст.6 Конституції принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову вважаю некоректним давати поради чи висловлювати побажання в діяльності інших органів влади.

А що стосується колег, то в умовах постійного нівелювання авторитету судової влади бажаю їм терпіння та витримки в щоденній виснажливій праці.