Надання держслужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань

За Законом про держслужбу державні службовці можуть отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання такої допомоги нещодавно затвердив Уряд. Тож далі справа за малим — залишилося затвердити у кожному державному органі власне положення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. І за наявності коштів — почати її виплачувати.

Нещодавно постановою КМУ від 08.08.2016 № 500 затверджений Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі — Порядок 500). Тож тепер державні органи, аби виконати вимогу частини другої статті 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, керуючись Порядком 500, мають затвердити власне положення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань своїм державним службовцям.

Що ж обов’язково обумовити в цьому документі?

1. Черговість надання держслужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Відповідно до пункту 2 Порядку 500 матеріальна допомога може надаватися один раз на рік.

2. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Пункт 2 Порядку 500 чітко визначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається у розмірі середньомісячної заробітної плати державного службовця. (!) Варто зауважити, що урядовці, хоч і визначили пунктом 2 Порядку 500 розмір означеної виплати, проте одразу ж обмежили можливості керівника надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань своїм державним службовцям затвердженим фондом оплати праці. Тобто якщо у кошторисі державного органу коштів не вистачатиме, керівник цього органу має всі законні підстави не приймати рішення про надання такої допомоги.

3. Підставу для надання держслужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Знову ж таки звернімося до пункту 2 Порядку 500, у якому чітко прописано, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається лише на підставі особистої заяви державного службовця. (!) Державний службовець у заяві про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань обов’язково має обгрунтувати потребу в такій допомозі. Тобто вказати, які соціально-побутові питання йому потрібно вирішити (скажімо, полікуватися, пройти навчання, підвищити рівень знань, налагодити умови життя). Тож складаючи положення про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань державного органу слід одразу визначити перелік обставин, які вважатимуться вагомими підставами для надання такої допомоги держслужбовцям цього державного органу.

4. Порядок надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керівнику державної служби та його заступникам. Щодо цього урядовці залишаються, як ніколи, постійними. Сам собі призначити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань керівник державної служби наразі не зможе. Для цього потрібне рішення керівника державного органу, погоджене з відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу). До речі, таким самим є і порядок призначення цієї матеріальної допомоги заступникам керівника державної служби.

5. Порядок надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань переведеним державним службовцям. Тут варто не забувати про вимогу пункту 5 Порядку 500. Нею передбачено, що державним службовцям, переведеним з одного державного органу до іншого, матеріальну допомогу можна надавати лише тоді, коли такі особи не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.