«Втілення новацій»

Видання: «Судовий вісник»
Номер видання: № 3
Автор: Олексій Насадюк

«Ми перебуваємо на дуже непростому етапі реорганізації ВРЮ у ВРП і у нас дуже багато роботи, пов’язаної з імплементацією положень нового закону», — розповів заступник Голови Вищої ради правосуддя Вадим Беляневич (матеріал публікується мовою оригіналу)

Процес реорганізації Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя добіг свого логічного завершення: 15 березня відбулася державна реєстрація ВРП. Про нові повноваження Ради, зокрема щодо забезпечення незалежності суддів та участі в законодавчому процесі, а також про враження від позачергового з’їзду суддів, скликаного для заповнення наявних у ВРП вакансій, ми говорили із заступником Голови Вищої ради правосуддя Вадимом Беляневичем.

— Вадиме Едуардовичу, які ваші враження від позачергового з’їзду суддів, що відбувся 14—15 березня?

— На мою думку, головне, що з’їзд обрав нових членів Вищої ради правосуддя, хоча і не всіх. Ми оцінюємо такий результат позитивно, адже ні для кого не секрет, що неукомплектування складу ВРП призводило до певних технічних перепон у її роботі. Наприклад, якщо хтось із членів Ради перебував у відрядженні або виконував інші функції, пов’язані з діяльністю члена ВРП, або, бувало, заявляв самовідвід, виникала ймовірність того, що під час голосування забракне голосів. З іншого боку, лише з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України нам передано близько 13 тисяч справ, із цими матеріалами треба працювати. Зараз із 21 члена в Раді працюватимуть 19, причому 18 — на постійній основі. Це дасть нам змогу працювати ефективніше, розглядати більше питань.

Від організації та проведення з’їзду враження теж позитивні. Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», який є імплементаційним щодо Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», закладені прозорі, відкриті, демократичні процедури висування та обрання членів Ради. На мою думку, всі вимоги закону дотримані. Відзначу роботу секретаріату ВРП: незважаючи на те, що бажання взяти участь у виборах виявила несподівано велика кількість кандидатів, усе було організовано належним чином, усі документи своєчасно опрацьовані, була проведена спецперевірка, підготовлені висновки, як це передбачено в законодавстві, та передано їх з’їзду.

Ми сподіваємося, що після перерви з’їзд продовжить роботу та завершить розгляд питання про призначення членів ВРП.

— Якщо розглядати з’їзд як певний індикатор, які питання наразі непокоять суддівський корпус?

— Можемо виділити два головні питання: кадровий голод (ні для кого не є таємницею, що чимало суддів звільнилися із судів усіх рівнів) та захист суддів, підтримання авторитету правосуддя. Як відомо, у ЗМІ та серед активістів-реформаторів побутує думка, що всі судді погані і їх треба звільнити, при цьому ким їх замінити, ніхто не говорить. Питання незалежності судді — нині у фокусі уваги Вищої ради правосуддя, це нова функція і ми лише розпочинаємо цю роботу, уже взялися за розгляд перших звернень суддів. На жаль, не завжди одразу виходить прийняти остаточне рішення, у розгляді оголошуються перерви для витребування документів, взяття додаткових пояснень та з’ясування всіх обставин. Я думаю, ми напрацюємо практику, тоді й буде зрозуміло і суддям, і правоохоронним органам, і громадськості, якими принципами ми керуємося, визначаючи, чи було справді втручання в діяльність судді, у процес здійснення ним правосуддя, а де сторона, яка бере учать у справі, просто зловживає своїми процесуальними правами чи публічно висловлюється не зовсім коректно щодо судді. Суддям варто звернути увагу на рекомендації КРЄС, які, зокрема, стосуються взаємодії судової влади з іншими гілками влади та з громадськістю.

— Чи багато суддів повідомляють про втручання в їхню діяльність? Чи можна цю цифру порівняти з кількістю скарг на суддів?

— У реєстрі, який розміщено на нашому сайті, вже понад 80 повідомлень. Я не проводив би кількісних порівнянь, проте скарг щодо суддів очевидно надходить більше.

— Які варіанти реагування на факти порушень є у ВРП? Чи можете ви вживати оперативних заходів, якщо ситуація того потребує?

— З оперативністю все складно, ВРП обмежена в тих заходах, яких ми можемо вжити. Відповідно до закону ми повинні зареєструвати заяву, провести перевірку і розглянути питання на засіданні Ради. Усі ці процедурні етапи потребують часу. Хоча я не виключаю, що можливі ситуації, коли ми зможемо прийняти рішення буквально наступного дня після надходження повідомлення від судді.

— Як ви в цілому оцінюєте нові повноваження Вищої ради правосуддя? Які нові опції вважаєте пріоритетними?

— Зараз ми перебуваємо на тому етапі, коли займатися треба всім: не можна сказати, що внесення подань про призначення кандидатів на посаду судді є менш пріоритетним, аніж захист суддів і підтримання авторитету правосуддя. Рада працює над усіма питаннями, що належать до нашої компетенції. І ніхто не виставляє якихось пріоритетів. Єдине, що можна сказати, є функції, якими ми займалися раніше і щодо них уже напрацьовано відповідну практику.

— Чи достатньо у ВРП механізмів для ефективної реалізації нових повноважень?

— Є певні труднощі, коли необхідність дотримання процедурних приписів гальмує роботу ВРП. Наприклад, відома проблема суддів-п’ятирічок. Для внесення подань про їх призначення необхідно провести перевірку, основою якої є суддівське досьє. На жаль, ми не отримуємо достатньої кількості досьє для того, щоб цей напрям роботи був більш оперативним. Однак розуміємо, що це пов’язано з величезним навантаженням на наших колег із ВККС України.

— Якщо звернутися до такої нової функції ВРП, як участь у законодавчому процесі, хто виступив з ініціативою залучення ВРП до законотворчості?

— Можу пригадати, що питання участі ВРП у законодавчому процесі виникло з вивчення досвіду європейських колег. Наприклад, у Польщі висновки їхньої Ради судівництва подаються президентові, є навіть приклади застосування останнім права вето щодо законопроектів, стосовно яких було встановлено невідповідність загальним засадам судівництва. Аналогічна модель обговорювалася у нас Радою з питань судової реформи та пізніше ввійшла в текст закону про ВРП. І ми вже працюємо в цьому напрямі. Поки що передчасно говорити, чи прислухається законодавець до наших висновків, які є обов’язковими для розгляду, але не для врахування. Також зверну увагу, що крім підготовки консультативних висновків, ВРП узагальнює пропозиції судів, органів суддівського самоврядування, суддів щодо законопроектів з питань судоустрою та статусу суддів.

— Це окремий напрям роботи, чи таке узагальнення інкорпорується у висновок, який надає ВРП?

— На мою думку, консультативний висновок призначений лише для того, щоб проаналізувати законопроект на предмет його відповідності Конституції та висловитись щодо його необхідності. Узагальнення пропозицій, які надійшли по суті запропонованих норм, — це окремий напрям роботи. Такі пропозиції мають передаватись суб’єктам законодавчої ініціативи для можливого подальшого внесення до парламенту.

— А як щодо надання ВРП права прямої законодавчої ініціативи?

— Європейські експерти висловлюють побоювання, що наявність такої функції може призвести до політизації роботи Вищої ради правосуддя. Аналогічну думку було висловлено й щодо надання права законодавчої ініціативи Верховному Суду. І це суперечить прийнятому курсу на деполітизацію судової влади: функція звільнення судді повністю передана ВРП, а щодо призначення — Президенту залишені суто церемоніальні повноваження.

— Як наразі складаються ваші взаємовідносини з парламентом?

— Ми розглядаємо цю функцію як перспективну. Зараз, на жаль, у нас немає можливості зосередитись на напрацюванні механізмів взаємодії з парламентом та його комітетами. Ми перебуваємо на дуже непростому етапі реорганізації Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя (як відомо, 15 березня відбулася державна реєстрація ВРП) і у нас дуже багато роботи, пов’язаної з імплементацією положень нового закону. Треба опрацювати велику кількість локальних актів, які регламентують внутрішні процедури ВРП та взаємодію із суміжними інститутами — Державною судовою адміністрацією України, ВККС України. Позитивним прикладом взаємодії є спільна робота над порядком відрядження судді. Проект підготувала ВККС України, узгодила його з ДСА України, а ВРП затвердила на своєму засіданні. Уже є перші рішення, якими хоча б частково вирішується питання кадрового дефіциту в судах за рахунок відрядження суддів.

Тож спочатку треба опрацювати нові законодавчі приписи, а наша участь у законодавчому процесі — це питання вже наступного етапу. Більше того, нам необхідно визначитись, чи кожен законопроект є таким, що потребує нашого висновку. У законі не сказано, що законопроекти, які стосуються судоустрою та статусу суддів, не можуть розглядатися без нашого висновку. Мені навіть на думку не спадало, що ми повинні надавати висновки щодо кожного законопроекту, який реєструється у парламенті, — для цього нам, мабуть, довелося б створювати при ВРП свій інститут законодавства.