Секретар першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Алла Лесько:

«Суддя вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому сам не повинен допускати вчинення таких дій»
в„–15 (1313) 15.04—21.04.2017
ЄВГЕН БЕРЕЗОВСЬКИЙ
61

Вища рада правосуддя вже працює 100 днів, а це означає, що можна підбити певні підсумки діяльності. Обговорити деякі особливості притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та практику, яка формується щодо цього питання, «ЗіБ» вирішив із секретарем першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Аллою ЛЕСЬКО.

«Чинна процедура усуває можливість безпідставного притягнення судді до дисциплінарної відповідальності»

— Алло Олексіївно, закон передбачає, що звернутись із дисциплінарною скаргою щодо судді може будь-яка особа. Чи не варто такі повноваження обмежити, встановивши, що скаржитись може тільки особа, яка постраждала від дій судді? Адже нині скарга може стати інструментом помсти за законне рішення.

— Право будь-якої особи на звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді, на мою

думку, обмежувати не потрібно. Закон містить низку запобіжних механізмів від звернення з необґрунтованою скаргою, зокрема:

• вимоги щодо форми і змісту дисциплінарної скарги;

• обов’язок адвоката перевірити факти, які можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання дисциплінарної скарги;

• право ВРП ухвалити рішення про залишення без розгляду дисциплінарних скарг у випадку неодноразового подання особою вочевидь безпідставних дисциплінарних скарг;

• право ВРП запросити особу для підтвердження скарги тощо.

Важливою нормою є закріплене у ч.6 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів» положення про те, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, яка не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, згідно із законом «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження включає: попереднє вивчення та перевірку скарги, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до відповідальності. Як наслідок, послідовна і відкрита процедура, на мою думку, усуває можливість безпідставного притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарна скарга може бути залишена без

розгляду та повернута, якщо не містить відомостей про ознаки проступку або ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. А у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться до незгоди із судовим рішенням.

Тобто бажання використати дисциплінарну скаргу для помсти за законне рішення, звичайно, в особи може виникнути. Проте на практиці скористатися таким інструментом за чинного правового регулювання, на мій погляд, неможливо.

— ВРП працює близько 100 днів. За цей час уже вдалося виробити певну практику притягнення до дисциплінарної відповідальності. Чи є у членів Ради розуміння того, що можна вважати «допущенням суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя»?

— Визначення «допущення суддею поведінки, що порочить звання судді чи авторитет правосуддя» міститься в ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів», яка встановлює підстави дисциплінарної відповідальності судді, та в ч.9 ст.109 цього акта, в якій окреслено ознаки істотного дисциплінарного проступку судді. При цьому згадані норми не є однаковими.

Так, істотним дисциплінарним проступком, за ст.109 закону, може бути факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності,

відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

На мою думку, різниця між цими нормами обумовлена тільки віднесенням певних дій до істотного дисциплінарного проступку, який може потягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення аж до звільнення з посади. Інші ж дії можуть мати наслідком застосування менш суворого покарання.

Поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, значною мірою є оціночним поняттям. Проте у членів ВРП є розуміння того, що можна вважати такою поведінкою. 100 днів роботи при наявності дуже широкого кола повноважень, крім забезпечення діяльносі дисциплінарних органів, — надто короткий строк для узагальнення практики розгляду справ, які за новими правилами розглядають 4 дисциплінарні палати. Разом з тим, оскільки рішення палати в питаннях притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку не є остаточним, а рішення про звільнення ухвалюється ВРП, ми матимемо змогу провести таке узагальнення за результатами розгляду подань дисциплінарних палат ВРП.

«Кодекс суддівської етики встановлює стандарти поведінки, які для судді є вищими, ніж для пересічного громадянина»

— Чи можна вважати притягнення судді до адміністративної відповідальності

фактом, що «підриває авторитет правосуддя»? Якщо ні, то в яких випадках виникають підстави для дисциплінарної відповідальності, якщо суддя вчинив адміністративне порушення?

— Істотним дисциплінарним проступком, за вчинення якого до судді може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади, може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя, його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Притягнення судді до адміністративної відповідальності є наслідком вчинення ним певних дій, які підлягають встановленню в межах провадження у справі про адмінправопорушення.

Встановлені у такій справі факти мають бути, на мій погляд, оцінені дисциплінарним органом на предмет наявності чи відсутності дисциплінарного проступку: допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Сам по собі факт притягнення до адміністративної відповідальності не вважаю достатньою підставою для висновку про таку поведінку.

Наприклад, за певних дорожніх умов суддя не впорався з керуванням авто, унаслідок чого його особистий автомобіль зазнав певних пошкоджень від контакту з якимось елементом

дороги. Він викликав працівників поліції, сплатив штраф за порушення ПДР, одержав відшкодування від страхової компанії, поводив себе стримано. Я не вважаю, що ВРП має застосовувати до нього додаткові санкції.

Навіть у разі, якщо людина не помітила дорожнього знаку й зупинила або поставила автомобіль з порушенням правил, проте адекватно відреагувала на правомірні дії працівників поліції, сплатила штраф і, звичайно, в майбутньому буде уважнішою, так само не вважатиму, що такі дії містять ознаки дисциплінарного проступку та перешкоджатимуть подальшому перебуванню на посаді судді.

Звичайно, виняток тут становлять випадки притягнення судді до адміністративної відповідальності, прямо передбачені законом як істотні дисциплінарні проступки, зокрема: визнання винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією. Встановлення такого факту, безумовно, є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

— Вчинення яких адміністративних правопорушень, окрім корупційних дій, можна вважати такими, що підривають довіру до системи правосуддя? Наприклад, керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, вчинення насильства в сім’ї, жорстоке поводження з тваринами?

— Я вже звертала увагу на п.3 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів». Із нього можна виділити слова про «дотримання стандартів

поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду». Такі стандарти поведінки судді самі для себе визначили в Кодексі суддівської етики, затвердженому Радою суддів.

В цьому кодексі, зокрема, є такі вимоги:

• бути прикладом неухильного дотримання високих стандартів поведінки;

• не використовувати своє  посадове становище  в особистих інтересах  чи в інтересах інших осіб;

• докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Разом з тим у статті 4 цього кодексу зазначено, що порушення правил етичної поведінки, встановлених у ньому, не можуть бути підставами для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.

Звичайно, Кодекс суддівської етики не є нормативним актом, проте встановлює певні стандарти поведінки, які для судді є вищими, ніж для пересічного громадянина.

Суддя як особа, котра вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності осіб за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, вчинення насильства в сім’ї, жорстоке поводження з тваринами, не повинен сам допускати таких дій.

Тому, на мою думку, такі вчинки порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя і можуть стати предметом розгляду в дисциплінарній справі.

— Якщо суддя вчинив незначний адміністративний проступок, але разом з тим намагався уникнути відповідальності, використовуючи своє службове становище, чи може це стати підставою для його звільнення?

— Використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами нематеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку, є самостійною підставою дисциплінарної відповідальності, передбаченою п.11 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів».

За вчинення цього дисциплінарного проступку не можуть бути застосовані такі стягнення, як попередження, догана чи сувора догана.

В такому випадку підлягають застосуванню більш суворі дисциплінарні стягнення. Зокрема, подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення з обов’язковим направленням до Національної шкоди суддів для підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням. Також суддю може бути переведено до суду нижчого рівня або звільнено.

Оскільки вид дисциплінарного стягнення визначається на підставі принципу пропорційності, зокрема враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, дані, що характеризують особу, ступінь вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, то необов’язково вчинення такого дисциплінарного проступку потягне за собою звільнення судді з посади.