Юридична еліта України: проблема формування

Елітарність характеризує кращі якості певних соціальних явищ, систем і окремих соціальних груп.

У повсякденності ми рідко звертаємося до запропонованих соціологами та політологами теорій еліт. Керманичі, обрані серед інших за кращими ознаками соціальної оцінки, ті, хто здатен вирішувати соціальні завдання і організовувати для цього суспільство, ті, хто презентує серед соціальних груп, до яких має належність, кращі, найбільш прогресивні та передові якості – це все про еліту.

Важко спростувати позицію науковців про те, що боротьба за владу – це у першу чергу боротьба еліт. Важко не погодитися з науково обґрунтованими висновками, що у такій боротьбі зазвичай перемагає той, хто демонструє найбільш досконалі якості політика, менеджера, фахівця у своїй сфері соціальної зайнятості.

Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспільства, і найбільш гостро таке питання постає у контексті українських реалій. Запропоновані суспільству реформи, що наскрізь пронизують правову систему України, не можуть обійти проблему першого ешелону, тих, хто ініціює такі реформи, хто наповнює їх нормативним та інституційним змістом.

Вчені різних правових шкіл України єдині у висновку щодо невирішеності проблеми національної юридичної еліти. Залежність правників з числа науковців, законодавців і нормотворців, з числа практикуючих у різних галузях і в різних інститутах влади, громадянського суспільства юристів від існуючих політичних відносин, а ще більшою мірою від економічних є очевидною. Деформовані економічні відносини, соціальні комунікації, панування корупційної ментальності різного походження і різних рівнів не можуть не позначатися негативно на формуванні юридичної еліти України. Найболючішою проблемою тут постає проблема використання юридичної професії для нелегального збагачення за рахунок не лише зловживання правом, але й за рахунок неправових практик, де юристи проявляють майстерність маніпулювання правом. Такі дії вкрай шкідливі не лише для конкретних представників суспільства, стосовно яких вчиняються, але й для правового порядку у суспільстві, що є більш важливим.

Наразі існує проблема «здорового генотипу» українського юриста (відверто, не лише юриста). Складним, таким, що має численні недоліки, є сам процес підготовки юристів, здатних презентувати елітних, кращих, тих, які повною мірою спроможні вирішувати важливі правові проблеми українського суспільства. Причини існування цієї проблеми необхідно вишукувати навіть не у сьогоднішніх непростих соціальних комунікаціях, а у більш ранніх для сучасної України подіях та умовах соціального розвитку. Будь-яке інституційне утворення держави не заохочувало юристів до елітарної вишуканості правових форм. Відбір кращих здійснювався і продовжує здійснюватися за різними ознаками, де професійні та моральні якості залишаються малопомітними. Такий відбір демонстрував і демонструє соціальне відторгнення, несприйняття суспільством не лише відібраних за довільними ознаками претендентів на юридичну елітарність, але й самих оцінювачів, які проводять таку неприродну селекцію, тобто несприйняття  влади і тих, хто її представляє.

Ми досить часто критикуємо неякісні закони і ті порядки у наших відносинах, які несуть з собою неякісні закони. Ми часто (на жаль, занадто часто) незадоволені правовою практикою, особливо правосуддям. Ми бажаємо кращого у правовому житті суспільства, але краще прийде через сформовану справжню юридичну еліту України, а це – завдання і влади, і суспільства, і кожного з нас.

Джерело http://ukrainepravo.com/