Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов’язання спростувати недостовірну інформацію. Позивач посилався на те, що на телеканалі у прямому ефірі відбувся брифінг щодо трагічних подій, які сталися 31 серпня 2015 року біля Верховної Ради України, а у виступі відповідач поширив неправдиву інформацію та звинуватив позивача у злочинних діях, що насправді не відповідає дійсності.
Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, а саме висловлювання: «...і тому як безпосередній виконавець тих злочинів, тої провокації...»; зобов’язати відповідачів спростувати зазначену недостовірну інформацію, зобов’язати вилучити недостовірну інформацію, розміщену в мережі Інтернет на веб-сайті.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки виходив з того, що вислів є уривком із виступу відповідача, який містив критику дій позивача на посаді Міністра внутрішніх справ України, а тому таке судження є оціночним.
Апеляційний суд визнав недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, поширену під час брифінгу та зобов’язав відповідача не пізніше 15 днів з моменту набрання рішенням законної сили повідомити в ефірі про ухвалене судом рішення.
ВССУ скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові.
Верховний Суд України скасував ухвалу ВССУ, а рішення апеляційного суду залишив в силі.
ВСУ зазначив, що, оскільки поширена інформація є фактичним твердженням, то суд касаційної інстанцій не взяв до уваги норми національного та міжнародного права, прецедентної судової практики Європейського суду з прав людини щодо презумпції невинуватості та помилково вважав указане висловлювання відповідача оціночним судженням.
ВСУ вказав, що у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Поряд з цим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
ВСУ зауважив, що ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.
З постановою ВСУ від 29.11.2017 та правовим висновком у справі у справі № 6-639цс17 можна ознайомитись за посиланням.