Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Господарські суди розглядали позов ФОП про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення.
Відповідно до обставин справи 01.11.2016 Кооперативне підприємство уклало з фізичною особою - підприємцем (позивачем) договір найму, за умовами якого позивач, виступаючи в якості наймача, прийняла у тимчасове платне користування цілісний майновий комплекс (ринок) строком до 31.12.2017.
Відповідач - фізична особа - підприємець вказував, що впродовж тривалого часу з 1996 року він та його дружина - інший відповідач у справі на підставі усної угоди орендували торгівельну точку у критому павільйоні ринку, сплачуючи торгівельний збір, а позивач зазначав, що безпосередньо договір оренди торгівельної точки не укладено та торгівельний збір не сплачується.
За твердженням позивача, на даний час відповідачі на ринку не з'являються, проте зайняті ними кіоски не звільняють; вимоги про звільнення торгівельної точки від майна та речей відповідачів, передачу ключів залишені ними без задоволення.
Судом встановлено фактичну відсутність доступу позивача до спірних кіосків через вчинення відповідачами перешкод у цьому.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. З таким рішенням погодився і апеляційний господарський суд. Суди вказали на відсутність доказів щодо наявності будь-яких правових підстав для зайняття відповідачами кіосків, що знаходяться в середині будівлі, право користування якою належить позивачу.
Суди зазначили, що найм (оренда) нерухомого майна зі строком менш ніж три роки не віднесений законодавцем до переліку речових прав. Проте дійшли висновку, що виходячи з правового поняття речового права (яким є сукупність правових інститутів, норми яких забезпечують особі можливість здійснювати належні їй суб'єктивні цивільні права щодо впливу на річ, яка знаходиться в її господарюванні, за своєю волею або без щоразового погодження своєї волі з волею інших, причетних до цієї речі, осіб), його теж слід відносити до речового права з усіма правовими наслідками, які цьому супутні.
ВГСУ з такими висновками судів не погодився, судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Статтею 395 Цивільного кодексу України визначається, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); 5) інші речові права на чуже майно, які встановлені законом.
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно зі статтею 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державні реєстрації.
ВГСУ зазначив, що суб'єкти цивільно-правових відносин не можуть своєю волею створювати якісь різновиди речових прав на чуже майно, а права суб'єкта на річ можна віднести до категорії речових лише якщо вони поіменовані як такі у законі.
Суд зауважив, що найм (оренда) нерухомого майна зі строком менш ніж три роки не віднесений законодавцем до переліку речових прав, а тому вказав на помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що його теж слід відносити до речового права з усіма правовими наслідками, які цьому супутні.
Також ВГСУ вказав, що суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні переданим йому за договором найму майном на підставі ст. 391 ЦК України (негаторний позов), та не звернули уваги на те, що позовні вимоги також заявлялися про усунення перешкод у володінні спірним майном (шляхом звільнення), тоді як негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
У випадку, якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користуються відповідачі, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючих не власників (постанова від 07.12.2017 у справі № 923/1424/16).