Суд не визнає недійсним або неукладеним шлюб, зареєстрований до 2004 року за відсутності нареченого

До суду звернулась особа з позовом про визнання шлюбу неукладеним та анулювання актового запису про укладення шлюбу.

Позивач зазначала, що після смерті її батька відкрилась спадщина за заповітом. Проте позивач виявила, що підпис на заповіті вчинено не її батьком та звернулась до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення. В ході розслідування до матеріалів кримінального провадження було долучено актовий запис про шлюб з відповідачем, у якому підпис виконано також не її батьком. Вказані обставини підтверджено почеркознавчими експертизами.

Особа посилалась на те, що батько не був присутнім під час реєстрації шлюбу, а тому такий шлюб є неукладеним та актовий запис про його реєстрацію має бути анульований. А реєстрацією цього шлюбу порушуються її права як спадкоємця після смерті батька.

Суд не визнав висновки експертів у кримінальному провадженні належними доказами у цивільній справі (крім того, позивачем подавались не засвідчені копії). Також в ході розгляду справи допитувались свідки, які давали протилежні за змістом свідчення щодо присутності нареченого під час реєстрації шлюбу та його намірів укласти шлюб. Суд відмовив у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач посилалась на статтю 48 Сімейного кодексу України, відповідно до якої шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Відповідно до обставин справи шлюб було зареєстровано у 1999 році, у період дії Кодексу про шлюб та сім'ю України, нормами якого не було передбачено визнання шлюбу неукладеним.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі та зазначив, що Главою 8 Розділу ІІ Кодексу про шлюб та сім'ю України врегульовано питання недійсності шлюбу. Відповідно до ст. 45 КпШС шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку. За правилами ст. ст. 15, 16, 17 КпШС для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років для жінок. Не допускається укладення шлюбу: між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нормами КпШС не передбачено визнання шлюбу неукладеним чи недійсним з підстав відсутності нареченого і (або) нареченої під час реєстрації шлюбу.

З рішеннями судів попередніх інстанцій погодився і ВССУ, який відхилив задоволенні касаційну скаргу позивача (ухвала від 20.09.2017 у справі № 380/1576/15-ц).