ВСУ узагальнив судову практику щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення виборчих прав

На офіційному веб-сайті Верховного Суду України опубліковано Узагальнення судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (статті 212-7— 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення), та злочини проти виборчих прав і свобод (статті 157—160 Кримінального кодексу України).

В Узагальненні приділено увагу, зокрема, судовій практиці застосування законодавства про відповідальність: за порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітацію в день проведення референдуму; за порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях; порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків; за порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі; порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Також ВСУ проаналізував судову практику застосування законодавства про кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача; за незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз; за незаконне знищення виборчої документації або документації референдуму; за підкуп виборця, учасника референдуму.

ВСУ узагальнив судову практику розгляду вказаної категорії справ за 2010-2016 роки та перше півріччя 2017 року.

Відповідно до висновків ВСУ неоднакову судову практику розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення зумовлено здебільшого прогалинами та недоліками законодавчого регулювання, складністю розмежування протиправних дій та різним реагуванням на недотримання вимог ст. 256 КпАП при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення.

А особи, уповноважені оформлювати протокол про адміністративне правопорушення, не враховують, що диспозиції статей 212-7—212-21 КпАП — бланкетні, і не зазначають норми виборчого законодавства. Через такі недоліки в оформленні матеріалів суди повертають справи на дооформлення або закривають провадження у справі.

ВСУ вказав, що правильною слід вважати таку судову практику, коли у разі неналежно оформленого протоколу про адміністративне правопорушення (недотримання вимог статей 254, 256, 268 КпАП, зокрема відсутність даних на підтвердження складу адміністративного правопорушення) справа підлягає закриттю із звільненням особи від відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КпАП).

Також ВСУ звернув увагу, що за вчинення правопорушень, передбачених статтями 212-15 та 212-21 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено відповідно до ч. 3 ст. 38 КпАП протягом трьох місяців з дня його виявлення (а не вчинення, як передбачено іншими статтями), але не пізніше двох років з дня його вчинення.

ВСУ зазначив, що суддям слід звертати увагу, що для доведення складу злочину у виді перешкоджання вільному здійсненню громадянами свого виборчого права, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу необхідно встановлювати, які (яким чином) створені (створювалися) громадянам-виборцям перепони, що заважали їм здійснювати чи унеможливлювали здійснення їхнього права обирати, у тому числі вчинені шляхом підкупу за попередньою змовою групою осіб (ст. 157 КК).

Крім того, ВСУ підкреслив, що за ст. 160 КК (підкуп виборця, учасника референдуму) дії кваліфікуються тільки за наявності доказів на підтвердження того, що розмір коштів чи вартість іншого майна, пільг, послуг або нематеріальних активів перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

З Узагальненням можна ознайомитись за посиланням.