ВС роз’яснив, що необхідно враховувати при звільненні директора товариства

До суду звернулась особа з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач вказувала, що вона на підставі трудового контракту обіймала посаду генерального директора товариства. Оскарженим наказом її звільнено з посади у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України. Таке звільнення вона вважала незаконним, оскільки відповідно до трудового контракту його може бути достроково розірвано одностороннім рішенням роботодавця за умови попередження працівника не менше як за 2 місяці до такого розірвання, що в даному випадку не мало місця.

Рішенням загальних зборів учасників товариства було вирішено припинити повноваження генерального директора, керуючись п. 3 ст. 99 ЦК України; а виконавчому органу доручено забезпечити виконання рішення загальних зборів у відповідності до законодавства України.

Позивач покликалась на те, що припинення повноважень, яке здійснюється рішенням вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників, не тягне за собою автоматичного розірвання трудового договору.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали звільнення позивача незаконним та ухвалили рішення про поновлення її на посаді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням процедури звільнення - без завчасного повідомлення про звільнення, як то передбачено контрактом, що є підставою для її поновлення на займаній посаді та для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено відповідними нормами КЗпП України.

За висновком апеляційного суду з системного аналізу вищевказаних фактичних обставин справи та норм законодавства слідує, що позивачка могла бути звільненою з роботи з ініціативи роботодавця з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, але у порядку, визначеному контрактом з обов'язковим попереднім завчасним повідомленням не менше як за 2 місяці до моменту звільнення. Однак відповідач указаних вимог контракту не дотримався, що ним не оспорююється.

ВС не погодився із такими доводами судів та зазначив, що вони засновані на неправильному тлумаченні пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України.

Так, відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

ВС роз’яснив, що тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

А той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

ВС резюмував, що передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів (постанова від 07.02.2018 у справі № 711/5711/16).