ВС нагадав, як розрізняти крадіжку і грабіж

Верховний Суд не погодився зі зміною апеляційним судом кваліфікації дій осіб з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України.

Вироком суду осіб було визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою між собою з метою відкритого заволодіння чужим майном через незачинену хвіртку зайшли до подвір'я  домоволодіння, звідки повторно відкрито викрали майно на загальну суму 650 грн, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України.

Апеляційний суд перекваліфікував дії осіб з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України і призначив кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилався на те, що при перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК суд апеляційної інстанції не зазначив установлених ним обставин обвинувачення з посиланням на докази й показання свідків, а також не вказав мотивів неврахування показань обвинувачених про те, що своїх дій щодо заволодіння майном потерпілої вони не приховували.

Крім того, прокурор звернув увагу на те, що апеляційний суд не застосував таких кваліфікуючих ознак, як повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та усупереч вимогам ст. 75 КК, ч. 1 ст. 414 КПК безпідставно звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням.

ВС вказав на те, що суд обґрунтував вирок показаннями потерпілої, яка, зі слів сусідки, знає про те, що невідомі чоловіки викрали з її домоволодіння металеву основу для столу та рибацький бур; показаннями свідка про обставини викрадення з території подвір'я майна потерпілої; показаннями обвинуваченого про те, що він бачив свідка і усвідомлював, що вона також бачила їх протиправні дії, та іншими письмовими доказами. А апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження, дійшов висновку, що в діях осіб має місце таємне викрадення чужого майна, оскільки факт вилучення майна хоча і був помічений іншою особою, але засуджені цього не усвідомлювали і вважали його таємним.

ВС з висновком апеляційного суду не погодився та нагадав, що склади злочинів, визначених ст.185 та ст.186 КК України відрізняються за способом їх вчинення. Крадіжка - таємне викрадення чужого майна, а грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. 

В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз’яснено, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Апеляційний суд не врахував і не дав жодної оцінки, зокрема, показанням засуджених про те, що своїх дій щодо заволодінням майном потерпілої вони не приховували, а один із них навіть бачив крізь паркан із сусіднього двору жінку, яка могла їх бачити. Натомість суд апеляційної інстанції поклав в основу зміни кваліфікації дій засуджених показання свідка, які вона давала в суді першої інстанції про те, що вона бачила сторонніх осіб на території подвір'я потерпілої та зробила їм зауваження, однак останні жодним чином не відреагували, а також показання обвинувачених, надані в суді першої інстанції про те, що вони начебто не бачили ці особу не чули її.

ВС звернув увагу на те, що всупереч законодавчим приписам апеляційний суд безпосередньо не дослідив вказаних доказів під час апеляційного перегляду кримінального провадження і фактично дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції (постанова від 15.03.2018 № 192/2621/16-к).