Інститут кримінально-правових підстав для скасування або зміни судових рішень у кримінальному судочинстві: історія становлення

Законне, обґрунтоване та справедливе, а отже, стабільне і непохитне судове рішення, яким припиняються матеріальні та процесуальні правовідносини шляхом категоричного вирішення правового конфлікту, є ідеалом правосуддя. Однак, як свідчить практика, такий ідеал, так само і як будь-який інший, є не завжди досяжним. Тобто, яким би чином не була організована судова система, якими б не були надійні гарантії, створені законом для постановлення судом правосудних рішень, вірогідність допущення помилок при їх постановленні ніколи не можна виключити.

Таким чином, з вищенаведеного випливає висновок, що однією з важливих гарантій захисту прав і свобод особи у сфері кримінального судочинства є забезпечення права особи на перегляд судових рішень вищестоящою інстанцією. Тому в державі повинна функціонувати надійна та ефективна система виявлення, виправлення та попередження судових помилок.

На цьому фоні виникає інше, не менш важливе питання. Якщо не виключено можливості, що в процесі здійснення кримінального судочинства суд може постановити незаконне та необґрунтоване рішення, то на основі яких підстав суд вищої інстанції зобов’язаний змінити або скасувати таке рішення? Діючий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) дає відповідь нам на це питання. У КПК України встановлено (ст. 409, 438) конкретний перелік підстав, на основі яких може бути змінено або скасовано судове рішення в кримінальному судочинстві. Якщо проаналізувати такі підстави, то можна визначити, що вони поділяються на дві групи: 1) підстави, які пов’язані з порушенням судом, який постановляє рішення, вимог кримінально-процесуального законодавства; 2) підстави, які пов’язані з неправильним застосуванням судом, який постановляє рішення, норм кримінального законодавства (кримінально-правові підстави). Тобто можемо говорити про кримінально-правові підстави для зміни або скасування рішення суду в кримінальному судочинстві

Вищевказана норма закону до кримінально-правових підстав для зміни або скасування судових рішень відносить такі підстави: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Необхідно зазначити, що кримінально-правові підстави для зміни або скасування судових рішень в кримінальному судочинстві є однаковими для перегляду рішень в порядку апеляційного та касаційного провадження.

Інститут підстав зміни та скасування судових рішень протягом тривалого часу не залишався незмінним. Змінювались не тільки форма і зміст, але й сама суть даного інституту. Початком законодавчого закріплення даного інституту і початком його наукового дослідження можна вважати 1864 рік, коли був прийнятий Статут кримінального судочинства, який встановив 2 основні форми оскарження вироків – апеляцію і касацію. Тут визначались підстави, за наявності яких вирок підлягав скасуванню: 1) у випадку явного порушення прямого змісту закону і неправильне тлумачення його при визначенні злочину і виду покарання; 2) у випадку порушення обрядів і форм настільки суттєвих, що без їх дотримання неможливо визнати вирок законним; 3) у випадку порушення правил про підсудність. Треба зазначити, що Статут кримінального судочинства не розкривав змісту даних підстав. Це вже в подальшому було зроблено судовою практикою і наукою. У Статуті кримінального судочинства від 20 листопада 1864 року лише вказувалось, що помилка в посиланні на закон при визначенні злочину чи проступку і призначення покарання не може слугувати підставою для скасування вироку, якщо покарання призначено те саме, що визначено законом, хоча і не тим, на яке зроблено посилання.

Один із першим авторів, хто досліджував суть касаційного провадження і відповідно підстави для скасування вироку цим судом, був науковець Н.А. Буцковський, який в своїй роботі під назвою «Очерк касационного порядка отмены решений по судебным уставам», виданій в 1866 році, детально проаналізував підстави для скасування кінцевого вироку, а також виділив 5 різних видів порушень кримінального закону, які тягли скасування вироку, в касаційному порядку, а саме: 1) коли дія, не заборонена законом під страхом покарання визнається злочинною чи, навпаки, заборонена дія визнається не злочинною; 2) коли із встановленням обставин, згідно з якими вчинене не повинно бути інкриміноване у вину, причини за яких вчинене не ставиться у вину, залишаються без наслідків, чи навпаки, коли відомі факти неправильно визнаються обставинами, які не ставляться у вину; 3) коли ознака злочину чи ступінь вини чи міра замаху на злочин чи участь у ньому визначаються не згідно із законом, тобто не підходять під визначення закону, який застосовується до справи; 4) коли не приймаються до уваги встановлені у вироку факти скасування судового переслідування і покарання, чи навпаки, і коли відомим обставинам надається неправильне значення таких фактів; 5) коли в призначенні покарання робиться недозволений відступ від закону, який визначає вид і ступінь покарання за відоме злочинне діяння . На нашу думку, наявність такого переліку дозволяла застерегти суддів від типових порушень в їх діяльності.