Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суди вирішували спір з приводу визнання батьківства. Позивач зазначав, що проживав з відповідачем без реєстрації шлюбу однією сім'єю у квартирі його батьків, у них народився син. Але на момент оформлення документів позивач працював за межами міста, а відповідач самостійно зареєструвала народження дитини, і не вказала відомості про нього як про батька дитини.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з посиланням на те, що кровну спорідненість між позивачем та дитиною можливо встановити лише шляхом проведення судово-генетичної експертизи, яка була призначена та не відбулася через неявку відповідача до експертної установи з поважних причин, а позивачем не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
З рішенням районного суду не погодився апеляційний суд, який визнав позивача батьком дитини.
Апеляційний суд призначав судово-імунологічну експертизу, але відповідач разом із сином до медичного закладу не з'являлася, у зв'язку з чим ухвалою апеляційного суду було здійснено примусовий привід особи разом із сином до експертної установи. Відповідно до повідомлення експертної установи відповідач відмовилася від виконання ухвали суду з власних міркувань.
Апеляційний суд не знайшов поважних причин, які б перешкоджали відповідачу з'явитися разом з дитиною для відбору зразків крові, а тому дійшов висновку про її ухилення від прийняття участі в призначеній судово-імунологічній експертизі, що позбавило позивача надати суду докази з приводу визначення кровної спорідненості між ним та малолітньою дитиною.
ВС не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.
Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
ВС роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що факт доведеності позивачем свого батьківства відносно малолітнього підтверджується наданими позивачем доказами (обмінною картою, відомостями пологового будинку, пологового відділення лікарні про новонародженого (амбулаторна картка), альбомом) та показаннями свідків, що відповідно до частини другої статті 128 СК України є підставою для визнання батьківства. А відповідач належних і допустимих доказів на спростування посилань позивача не надала.
ВС зазначив, що хоча судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю (постанова від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).