За незаконне переведення в одиночну камеру держава має відшкодувати засудженому моральну шкоду

50 тис. грн. – у таку суму оцінив свої фізичні і моральні страждання чоловік, що відбував покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовою особою органу державної влади, він звернувся до Ізяславського районного суду. У заяві пояснив, що 29 березня 2016 року за постановою начальника колонії його на 31 день помістили до приміщення камерного типу.

Проте, 22 червня цього ж року Ізяславський райсуд постанову керівника державної установи скасував, таку ухвалу визнали правомірною й судді апеляційного суду області. Тож позивач наголошує: його незаконно цілий місяць утримували у камері з неналежними санітарно-гігієнічними умовами та ще й заборонили побачення. Тому, вважає, що з начальника колонії слід стягнути моральну шкоду.

Допитавши позивача та дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню. Адже Кримінально-виконавчий кодекс України та Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачають ряд обмежень засудженим, котрих перевели до приміщення камерного типу, зокрема, й заборону побачень.

«…передбачені законодавством обмеження для осіб, які утримуються у приміщенні камерного типу, свідчать про те, що до Ф. під час утримання у приміщенні камерного типу застосовувались вказані обмеження, хоча позивач відбував стягнення незаконно. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає відшкодування моральної шкоди», – зазначає Феміда.

І додає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням начальника ДУ, суд приймає до уваги характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних страждань, їх тривалість, тяжкість завданої моральної травми, її наслідки, вимоги розумності і справедливості. Тому його вердикт – стягнути з казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України 3723 грн. (розмір мінімальної заробітної плати), у решті позову – відмовити.