Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До господарського суду звернулась міська рада з позовом до приватного підприємства про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Позивач вказував на те, що відповідач зареєстрував право власності на нерухоме майно, але у порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів А тому просив суд стягнути з відповідача неотриманий дохід у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції вирішив задовольнити вимоги позивача, оскільки відповідач використовував земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачував за таке користування плату за землю у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Апеляційний суд погодився з таким висновком місцевого суду, але встановив помилковість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період, коли останній не мав можливість користуватися спірною земельною ділянкою у зв'язку з чинною реєстрацією речового права на цю земельну ділянку за попереднім власником нерухомого майна.
ВС скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не погодився із застосуванням до спірних правовідносин статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
ВС зазначив, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями. Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата.
Оскільки у даній справі господарськими судами встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, то в силу положень Земельного кодексу України у нього, як у власника нерухомого майна, виникає обов'язок з оформлення відповідного речового права на землю.
ВС зазначив, що оскільки предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у виді неодержаної орендної плати за землю, він за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.
ВС дійшов висновку, що за таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212-1214 ЦК не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків.
Відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. А згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій внаслідок здійснення неправильної правової кваліфікації спірних правовідносин в оскаржуваних судових рішеннях лише констатували факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не дослідивши при цьому, шляхом оцінки зібраних у справі доказів, наявність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків (постанова від 25.05.2018 у справі№ 922/3413/17).
_03_03.png)
