Визначення судом аліментів у розмірі у відсотках від прожиткового мінімуму не узгоджується із способами виконання батьками обов'язку утримувати дитину

Суди розглядали позов особи про стягнення аліментів, у якому позивач зазначала, що після розірвання шлюбу дочка перебуває на її утриманні, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча має постійний заробіток.

Позивач просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно.

Суди дійшли висновку про часткове задоволення позову та стягнули з відповідача аліменти у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд першої інстанції послався на те, що згідно із частиною другою статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач у письмовій заяві погодився сплачувати аліменти в такому розмірі, має на утриманні дитину від іншого шлюбу та непрацездатних батьків, тому суд дійшов висновку, що саме в такому розмірі аліменти підлягають стягненню із відповідача на утримання дитини.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Позивач звернулась з касаційною скаргою на такі рішення та зазначила про те, що суди не вказали способу виконання батьком обов'язку утримувати дитину (у частці від доходу чи в твердій грошовій сумі), а стягнуті судами 30 % прожиткового мінімуму - це лише величина аліментів, нижче якої не можуть бути стягнуті аліменти, визначені у частці від доходу відповідача. Тому фактично, суди не вирішили спір про стягнення аліментів урозмірі 1/3 всіх видів доходу відповідача.

ВС частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для перевірки доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі.

Суд касаційної інстанції зазначив, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини першої статті 182 СК України(у редакції, чинній на час розгляду справи) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями частини другої статті 182 СК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

А відповідно до статті 183 СК України(в редакції, чинній на час розгляду справи) частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

ВС звернув увагу на те, що позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Частка від доходу платника аліментів визначається у дробовому або відсотковому співвідношенні до доходу.

Тому ВС дійшов висновку, що визначення судом першої інстанції аліментів на утримання дитини, у розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не узгоджується із визначеними законом способами виконання батьками обов'язку утримувати дитину (постанова від 06.06.2018 у справі № 556/1896/16-ц).

Нагадаємо, що відповідно до чинної редакції статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.