ВС вказав, які вимоги охоплюють позови про стягнення аліментів

Особа оскаржила до ВС рішення судів про повернення її позовної заяви у зв’язку з порушенням правил підсудності.

Позивач звернулась до суду за своїм місцем проживання з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки, посилаючись на зміну матеріального становища відповідача на підставі частини 1 статті 192 СК України.

Суд повернув позов  для подання до належного суду, оскільки поданий позивачем позов не належить до категорії справ, до яких застосовуються правила альтернативної підсудності, а тому повинен бути поданий за загальним правилом підсудності.

Апеляційний суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки правила альтернативної підсудності, встановлені статтею 110 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали), не передбачають виключень із загального правила про підсудність спору за місцем проживання відповідача щодо позовних вимог про збільшення розміру аліментів.

ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції визнав помилковим висновки судів щодо непоширення на справи про збільшення розміру аліментів правил альтернативної підсудності.

Суд зазначив, що Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

А тому, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час подання позову) позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

ВС роз’яснив, що дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Суд касаційної інстанції вказав, що позови про стягнення аліментів охоплюють всі вимоги, пов'язані з невиконанням обов'язку по утриманню, передбачені статями 75-89, 91, 180-201, 202-206, 265-274 СК України, можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання позивача.

А висновок судів попередніх інстанцій про те, що позов про збільшення розміру аліментів повинен бути поданий за загальним правилом підсудності не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права (постанова від 04.07.2018 у справі № 753/18451/17-ц).


Додатково зазначимо, що відповідно до поточної редакції ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ст. 28).