flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

КАС ВС висловився щодо звільнення працівника на підставі заяви, яка не містить дати звільнення

26 липня 2018, 16:24

Позивач оскаржував звільнення з посади керівника місцевої прокуратури за власним бажанням та зазначав, що на початку липня 2016 року прокурор області примусив всіх керівників та заступників керівників місцевих прокуратур області, у тому числі позивача, написати заяви про звільнення з адміністративних посад за власним бажанням, мотивуючи тим, що це потрібно для оцінки морально-ділових якостей керівників за результатами роботи у липні 2016 року та вирішення питання їх подальшого перебування на адміністративних посадах. У разі відсутності негативних висновків кожен продовжить працювати.

Також позивач вказував на те, що не подавав заяви про звільнення, а написана у липні 2016 року під тиском прокурора області заява про звільнення перебувала у відділі з роботи з кадрами обласної прокуратури та була зареєстрована й передана до Генеральної прокуратури за ініціативи прокурора області.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Визнав протиправним та скасував наказ про звільнення та поновив особу на посаді керівника місцевої прокуратури.

Суд встановив, що заява про звільнення особи не містить дати її написання та дати, з якої позивач мав намір припинити повноваження. Крім того, заява про звільнення адресована Генеральному прокурору України, проте зареєстрована в книзі обліку вхідної кореспонденції прокуратури області.

Суд зазначив, що положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо). А у постанові від 26.10.2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з'ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави адміністративного позову стосуються виключно правомірності дій та рішень прокуратури області, яка не є відповідачем у справі, а є третьою особою, та суд не вправі надавати правову оцінку діям третьої особи в якості підстави для задоволення адміністративного позову. Крім того, суд виходив з того, що позивач був звільнений з адміністративної посади, тобто спірні правовідносини виникли щодо спору саме з проходження публічної служби. Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. Позивач не звільнений з органів прокуратури, тобто відсутній спір з приводу припинення публічної служби, а тому суд апеляційної інстанції вважав помилковим субсидіарне застосування судом першої інстанції приписів трудового законодавства в частині погодження дати звільнення (припинення трудового договору) до спірних правовідносин.

ВС скасував постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції залишив в силі.

КАС ВС звернув увагу, що визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб'єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Суд першої інстанції встановив, що заява про звільнення не містить дати її написання та дати, з якої позивач мав намір припинити повноваження. Крім того, заява про звільнення адресована Генеральному прокурору України, однак зареєстрована в книзі обліку вхідної кореспонденції прокуратури області.

А представники відповідача та третьої особи не надали належних доказів того, яким чином заява позивача потрапила до прокуратури області та зареєстрована у книзі обліку вхідної кореспонденції, а також не змогли пояснити спосіб надходження заяви до третьої особи (фельд'єгерською службою, спецзв'язком, кур'єрською доставкою, електронною поштою чи безпосередньо позивачем).

Суд зазначив, що факт подання позивачем заяви про звільнення з адміністративної посади до прокуратури  області 06 квітня 2017 року є сумнівним, оскільки заява, яка наявна в матеріалах справи не містить дати її написання, а сам факт її подання та волевиявлення про звільнення за власним бажанням позивачем заперечується (постанова від 11.07.2018 у справі №821/761/17).