При застосуванні статті 74 СК України суд повинен достовірно встановити наявність або відсутність зареєстрованого шлюбу сторін з іншими особами

Позивач просила суд встановити факт її проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу, визнати спільною сумісною власністю квартири та поділити майно. Особа посилалась на те, що з січня 2006 року вона з громадянином США проживали однією сім'єю. У період проживання однією сім'єю у сторін народилася донька. Позивач зазначала , що, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, для поліпшення житлових умов вони разом із відповідачем придбали 2 квартири, які позивач вважала спільною сумісною власністю. На теперішній час сторони більше не бажають проживати разом, але відповідач спірне нерухоме майно спільною сумісною власністю не визнає та вважає себе його власником.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що з 10 липня 1979 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, на підтвердження чого надав свідоцтво про реєстрацію шлюбу, засвідчене клерком ум. Нью-Йорку (США), автентичність підпису якого підтверджено апостилем, перекладене з англійської мови на українську.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги. Суд першої інстанції зазначив, що позивач довела факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з 1979 року та по теперішній час він перебуває у зареєстрованому шлюбу з громадянкою США.

Апеляційний суд вказав на те, що відповідач з 1993 року постійно перебуває на території України, а після народження доньки він отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні та мав усталені відносини, що притаманні подружжю.

ВС скасував ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Суд вказав на те, що згідно з частиною першою статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

ВС зазначив, що у відповідності до частини статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у відповідності до статті 1 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, 18 березня 1970 року, судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.

ВС зазначив, що відповідно до змісту свідоцтва про реєстрацію шлюбу, шлюб між особами був укладений 10 липня 1979 року. При цьому свідоцтво про реєстрацію шлюбу містить інформацію про розірвання шлюбу між особами, які уклали шлюб, 07 березня 1979 року, а тому апеляційному суду слід достовірно встановити наявність або відсутність зареєстрованого шлюбу відповідача з іншою жінкою у США (постанова від 18.07.2018 у справі № 522/1252/14-ц).