КСУ розглядає справу про примусове виконання судових рішень

16 січня о 10.00 Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Хліпальської Віри Василівни щодо конституційності положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404–VIII зі змінами.

Вказаними положеннями Закону визначено розміри авансового внеску, який стягувачі мають сплатити при примусовому виконанні рішень, а також передбачено випадки звільнення стягувачів від сплати такого внеску.

Як зазначає суб’єкт права на конституційну скаргу, відповідно до положень частини другої статті 26 Закону при примусовому виконанні ухваленого на її  користь  судового рішення, яким зобов’язано державний орган дати відповідь на письмовий запит про надання інформації, вона мала сплатити авансовий внесок у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати. Автор клопотання стверджує, що «через свій незадовільний майновий стан так і не змогла реалізувати свого права на примусове виконання судового рішення», оскільки на підставі названих положень Закону державний виконавець «відмовив у відкритті виконавчого провадження», а суди всіх інстанцій, посилаючись на ці ж положення, не визнали такої відмови протиправною та не захистили її права.

На думку заявника, положеннями частини другої статті 26 Закону встановлено «нерівні умови відкриття виконавчого  провадження: сприятливі для державних органів (не сплачують авансового  внеску) і обтяжливі для звичайного громадянина (за винятком окремих пільгових категорій осіб)». 

Хліпальська наголошує, що «процес відновлення порушеного права громадянина повинен забезпечуватися державою», особливо у випадку, «коли боржником, який не виконав  судового рішення, є державний орган, а стягувачем, чиї права порушено, – малозабезпечена особа».

Автор клопотання вважає, що внаслідок застосування оспорюваних положень Закону в остаточному судовому рішенні зазнали порушення її права «на примусове виконання остаточного судового рішення, винесеного на її користь національними судами України» і «на недопущення дискримінації за майновим станом», тому ці положення слід перевірити на відповідність низці статей Конституції України.