Як встановити факт розірвання шлюбу, пояснив ВС

ідстави для встановлення факту припинення шлюбу судом у порядку окремого провадження відсутні. Такий висновок зробив ВС в постанові №696/370/17-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

5 грудня 2018 року                           м.Київ                               №696/370/17-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О. (суддя-доповідач), ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАТА В.І., КУРИЛО В.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 4 на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 11.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12.06.2017,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Особа 4 звернувся до суду із заявою про встановлення факту припинення шлюбу.

На обґрунтування заяви вказував, що у вересні 1978 року уклав шлюб з Особою 5, 18.07.2001 за рішенням Кам’янського райсуду Черкаської області шлюб між ними розірвано.

З метою належної реєстрації розірвання шлюбу Особа 5 звернулася до органів державної реєстрації актів цивільного стану та 31.03.2015 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу.

Оскільки шлюб було укладено за радянських часів у Татарській автономній республіці, яка нині є суб’єктом Російської Федерації, для підтвердження часу дійсного розірвання шлюбу Особа 5 14.10.2015 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу у відповідних органах республіки Татарстан Російської Федерації.

Посилаючись на неоднакове визначення законодавством України та Російської Федерації моменту припинення шлюбу, позивач просив установити факт припинення шлюбу між ним та Особою 5 з моменту ухвалення рішення суду, а саме — з 18.07.2001.

Рішенням Кам’янського райсуду Черкаської області від 11.05.2017 в задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки момент припинення шлюбу визначено чинним законодавством, підстави для встановлення такого факту відсутні.

Ухвалою АСЧО від 12.06.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

У липні 2017 року Особа 4 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким установити юридичний факт припинення шлюбу з моменту ухвалення рішення, а саме — з 18.07.2001. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення на підставі норм Кодексу про шлюб та сім’ю, що призвело до ухвалення несправедливого по суті рішення.

Ухвалою ВСС від 7.07.2017 відкрито касаційне провадження в даній справі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

19.03.2018 вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі ВС.

Ухвалою ВС від 19.11.2018 справу за позовом призначено до судового розгляду.

<…> Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Особа 4 з 16.09.78 перебував у зареєстрованому шлюбі з Особою 5.

Рішенням Кам’янського райсуду Черкаської області від 18.07.2001 шлюб розірвано.

31.03.2015 Особа 5 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, видане Орджонікідзевським районним у м.Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області.

14.10.2015 Особа 5 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу у відділі реєстрації актів цивільного стану Виконавчого комітету Леніногорського муніципального району республіки Татарстан Російської Федерації.

У чч.1 та 2 ст.256 ЦПК (у редакції, чинній на момент подання заяви) передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх установлення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, котрий містився у чч.1 та 2 ст.256 ЦПК (у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви), не є вичерпним.

При вирішенні питання щодо прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов’язаний з’ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито — закриває провадження у ній.

Відповідно до ст.44 КпШС (чинної на час ухвалення судом рішення про розірвання між сторонами шлюбу) шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Оскільки законом визначено, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану, підстави для встановлення факту припинення шлюбу судом в порядку окремого провадження відсутні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.414 ЦПК судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених стст.255 та 257 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених стст.19—22 цього кодексу, є обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

У ч.3 ст.400 ЦПК визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

Керуючись стст.400, 409, 414, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити частково.

Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 11.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2017 скасувати.

Провадження у справі за заявою Особи 4 про встановлення факту припинення шлюбу закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.