ВС назвав відомство, що визначає середньоринкову вартість авто

Інформація про середньоринкову вартість автомобіля може бути надана виключно Мінекономрозвитку. Такий висновок зробив ВС в постанові №820/6988/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 грудня 2018 року       м.Київ     №820/6988/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ВАСИЛЬЄВОЇ І.А.,
суддів: ПАСІЧНИК С.С., ЮРЧЕНКО В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 за позовом Особи 2 до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Особа 2 звернулася до ХОАС із позовом до Центральної ОДПІ з вимогами про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 4.04.2016 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000.

Постановою ХОАС від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою ХААС від 23.05.2017, позов задоволений, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 4.04.2016.

Підставою для задоволення позову став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність у матеріалах справи відповідної офіційної інформації Мінекономрозвитку про визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, тоді як законодавство не передбачає право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, а тому розрахунок, наданий відповідачем з веб-сайту Мінекономрозвитку, не може бути врахований судом.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову внаслідок неврахування судами, що оскаржуване податкове повідом-
лення-рішення винесено правомірно, оскільки в розрахунку, наданому відповідачем з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку враховані всі показники, передбачені Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 18.02.2016 №66.

Відповідно до ч.1 ст.341 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як установлено судами, позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL400 2015 року, об’єм двигуна — 2996, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

4.04.2016 Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо ставок транспортного податку на 2016 рік та об’єкта оподаткування суд зазначає таке.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше ніж 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою КМ, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З 19.02.2016 набрала чинності методика, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об’єктів оподаткування транспортним податком. Передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

У п.2 вказаної методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною в п.3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМ від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.

Згідно з п.4 методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) ДП «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Міністерство відповідно до цієї методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше ніж 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 методики).

Зі змісту пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК та методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМ від 18.02.2016 №66, убачається, що повноваження та обов’язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно в прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше ніж 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля з урахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

До того ж здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, а така інформація може бути надана виключно цим органом.

Така інформація в матеріалах справи відсутня, з огляду на що суд касаційної не приймає посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що в розрахунку, наданому відповідачем з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, враховані всі показники, які передбачені методикою для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача. До того ж, як убачається з пояснень відповідача в касаційній скарзі, відповідачем при обрахунку середньоринкової вартості враховувався середньорічний пробіг транспортних засобів, який становить 27 тис. км.

Суд звертає увагу, що повнота з’ясування обставин у цій справі вимагає від судів витребування у відповідача або в Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі й інформації щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалася при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача та впливає на визначення об’єкту оподаткування транспортним податком. Суд першої інстанції може розглянути питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та при новому розгляді справи має вирішити ці спірні питання для правильного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.76 КАС достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Разом з тим, за правилами ч.2 ст.341 КАС, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому відповідно до ст.77 КАС суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.353 КАС підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.

Підсумовуючи наведене, Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись стст.341, 345, 349, 353, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.