Правозастосовна практика стосовно булінгу: що необхідно знати правозахиснику

Відповідно до ст.173-4 КУпАП України булінгом є діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

До відповідальності притягуються учасники освітнього процесу, а в разі якщо діяння вчиняють неповнолітні та малолітні, то відповідальність нестимуть батьки або особи що їх заміняють. Для притягнення до відповідальності винної особи слід звернутися до керівника навчального закладу або до Національної поліції України. За результатами розгляду заяви, поліцією буде складено протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376.

З метою належного розгляду справи в суді, крім протоколу, поліція повинна передати письмові пояснення сторін конфлікту та свідків. Окрім цього, долучаються характеристика з начального закладу, інформаційна довідку від психолога, доповідна та пояснювальна записка класного керівника, протокол засідання комісії щодо розслідування випадку булінгу, клопотання керівника навчального закладу про притягнення до відповідальності батьків. Якщо потрібно встановити ступінь спорідненості, то надаються копія свідоцтва про народження, довідка про склад сім’ї. А у разі завдання тілесних ушкодження – долучається довідка з медичного закладу та витяг з журналу реєстрації захворювань, що засвідчує, зокрема, факт виклику швидкої.

З вищеописаного вбачається, що притягнення до відповідальності за вчинення булінгу може бути досить складною справою, а тому участь адвокатів у таких справах є важливою та необхідною.

Перше рішення по булінгу було винесено суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області 05 лютого 2019 року. Саме тоді особу було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.173-4 КУпАП України. Для аналізу правозастосовної практики ми використали 100 перших постанов у справах про боулінг, які винесені судами на цей час, для пошуку закономірностей у вирішені таких справ.

Географія правозастосовної практики

Лідерами з розгляду справ виявилися Київська, Херсонська, Кіровоградська
і Черкаська області. Найбільше справ (28) розглянуто у Київській області. Водночас, є області, де справи по булінгу ще не дійшли до судового розгляду ( Волинська, Луганська, Сумська, Тернопільська, Чернівецька області). Очевидно, що у Київській області більш фаховим є вирішення матеріалів по боулінгу. Але інші регіони з містами-«мільйонниками» ще особливо не відреагували на нову тенденцію.

Кого притягують до відповідальності

У 58% до відповідальності притягується мати учасника освітнього процесу і тільки у 13% - батько. Було зафіксовано лише 2% коли до відповідальності притягувалися особи, які мають на утриманні неповнолітню особу. Також є 7% постанов, де відповідачами були вчителі. Решта 20% відповідачів розділилися між повнолітніми 5% та 15% неповнолітніми. Отже, у разі вчинення булінгу учасником освітнього процесу найвірогідніше, що до відповідальності буде притягнута його матір.

Найчастіше протоколи про адміністративне правопорушення складають на дії неповнолітніх, осіб у віці від 14 до 18 років. Далі – вікова група до 14 років, наразі зафіксовано розгляд справи про діяння першокласника. Майже порівну йдуть вчителі та студенти, як повнолітні учасники освітнього процесу. Потрібно відзначити, що якщо виходити з положень ст.10 Закону України «Про освіту», то до системи освіти входить вища освіта і освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта, а за таких умов коло осіб яких можна притягнути то відповідальності – суттєво розширюється. Власне перелік суб’єктів освітнього процесу, також передбачений у ч.8 ст.1 Закону України «Про освіту» - «8) здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти». Виходячи з цією норми, будь-які протиправні діяння під час здійснення/отримання такими особами освітніх функцій/послуг – можна кваліфікувати як булінг та в подальшому вимагати притягнення до відповідальності винних.

Хто страждає від булінгу

Основна вікова категорія, яка страждає від булінгу це неповнолітні (14-18) років. Одразу за ними йдуть малолітні (до 14 років). Станом на підготовку цього матеріалу – зафіксовано тільки одну справу де постраждалим був учитель. Але справа мала позитивний результат і відповідача було визнано винним. У разі активнішої дії вчителів по захисту своїх прав від агресивних учнів – останні мають всі шанси на сатисфакцію. Тому радимо учителям користуватися своїм правом на захист, залучати професійну правову допомогу, та робити відповідні звернення в правоохоронні организ метою розслідування та передачі справи до суду. У нашому графіку показник «студенти» більший за показник «вчитель», але насправді це одна і таж подія, де група студентів старших курсів «виховували ремнями» студентів молодших курсів.

Які наслідки розгляду справи в суді

Тільки 42% вірогідності, що особу буде визнано винною. Ще 29% вірогідності, що матеріали повернуть до поліції на доопрацювання. І ще 29% – що справа буде закрита за відсутністю події і складу правопорушення. Тут є проблема – низька підготовка представників правоохоронних органів, які передають в суд неналежно оформленні протоколи та додатки. Як наслідок, суд не може дати відповіді навіть на елементарні питання: хто вчинив, що вчинив, якими докази підтверджуються що особи є учасниками освітнього процесу.

Якими є адміністративні стягнення

З вірогідність 58% буде накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Утричі нижча ймовірність (18%) отримати максимальний розмір штрафу у розмірі 1700 грн. Крім штрафу, суди практикують захід впливу у формі попередження з вірогідністю 13%. Окрім цього, судами практикується застосування громадських робіт, зауваження і навіть публічне вибачення.

Наслідки визнання або не визнання вини

У разі визнання вини, відповідача з 88% вірогідністю буде притягнуто до відповідальності. Але зберігається 12% вірогідність, що суд звільнить від відповідальності та обмежиться усним зауваженням, а справу закриють.
У разі ж невизнання вини, тільки 10% вірогідності бути притягнутим до відповідальності. А решта відсотків розподіляються порівно між вірогідністю повернення матеріалів для доопрацювання – 44% або 46% вірогідність, що провадженнябуде закритоза відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, у разі надання фахової правової допомоги клієнту, є доцільним не визнавати вину, оскільки це суттєво підвищує ймовірність не бути притягнутим до відповідальності.

Правова допомога адвоката

Зі 100 справ, участь адвоката була зафіксована тільки у 5-ти справах. Аналіз цих справ вказує наступне: фахова правова допомога дозволяє з високою вірогідністю повернути справу до поліції на доопрацювання, або навіть закрити справу за відсутністю події і складу правопорушення. І хоч попередній графік показав 29% повернення справ – але вони будуть все одно повторно подані в суд і вірогідність визнання особи винною зростає.

Висновки.

1. Вже наявна судова практика вказує на різноманіття доказової бази, яка може як допомогти притягнути до відповідальності, так і звільнити від відповідальності, а за таких умов без залучення фахівця в галузі права (адвоката) не обійтися

2. Не визнання вини   значно ускладнює притягнення до відповідальності.

3. Поняття «учасник освітнього процесу» із застосування закону «Про освіту» дозволяє виявляти булінг не тільки серед учнів та вчителів шкіл, але й студентів, викладачів, аспірантів вищих навчальних закладів. А за таких умов, очікуємо в майбутньому на більшу кількість процесів та формування нової судової практики.

4. Видається прогалиною, що відповідальність несе тільки один з батьків, а не обидва. Чи не є це порушенням принципу рівності перед законом за виховання дітей?

5. Справи, що полягають у булінгу шляхом використання сучасних інтернет технологій, не містять належних електронних доказів, як наслідок, відповідальність настає виключно у разі визнання вини учасником процесу.

6. В апеляційному порядку рішення судів першої інстанції у переважній більшості випадків (97 %) не оскаржуються.